32) Інтерфейс та виклик функції

Інтерфейс складається з:

1)імя або ідентифікатор функції(імя функції має бути унікальним).2)параметри функції-це набір з 0 або більше ідентифікаторів з типами які приймають вихідні значення які викликаються.

3)типи функції-визначає тип функції значення яке повторює дана функція.Тіло функції містить в собі реалізацію,тобто програмний код,для того щоб функція коректно виконувала своє призначення. Використання функції називається викликом.Виклик функції складається з імені функції,з дужок в яких міститься 0 або більше аргументів. Кількість та типи аргументів повинні співпадати з типами та кількістю параметрів функції.

33) Параметри функції

С++ підтримує два типи параметрів за значенням і за посиланням.

Параметри за значенням отримують копію аргумента. Тому якщо функція змінює параметр,це ніяк не впливає на значення елемента. void Funs int num { num=0; cout<< num<<endl;}

void main (){int x=10; Funs(x); cout<<x;}

Параметри посилання отримує аргумент і працює з ним на пряму. Якщо змінить параметр на посилання,то зміниться також аргумент.

34) Параметри функції за значенням і за посиланням

С++ підтримує два типи параметрів за значенням і за посиланням.

Параметри за значенням отримують копію аргумента. Тому якщо функція змінює параметр,це ніяк не впливає на значення елемента.

void Funs int num {num=0;cout<< num<<endl;}void main (){int x=10;Funs(x);cout<<x;}

Параметри посилання отримує аргумент і працює з ним на пряму. Якщо змінить параметр на посилання,то зміниться також аргумент.

35)Inline-функції

Замість того,щоб повторювати код обчислення в багатьох місцях програми краще створити користувацьку функцію і викликати її де потрібно. Перевагами функції є:

- читабельність програми;

- повторне використання;

Недоліками користувацької функції є те,що постійне їхнє використання знижує швидкість програми. Inline ф-ї – ф-ї в яких компілятор замінює їхні виклики на тіло ф-ї.

Пр. inline int abs(int n){

Return n>0?n:--n;}

36. Поняття та властивості рекурсії

Рекурсія – це виклик самого себе.

Рекурсивна функція – це ф-ція, яка в тілі викликає сама себе.

Рекурсивна ф-ція повинна мати принаймні одну умову для завершення, в іншому випадку ф-ція буде викликати себе до тих пір, поки не заповниться стек(пам’ять) і виведеться помилка. Як правило всі рекурсивні ф-ції використовують цикли.

37. Аргументи по замовчуванню

При виклику ф-ції ми вказуємо аргументи, які передаються в параметри ф-ції, інколи можна вказати аргумент по замовчуванню в такому випадку даний аргумент не вказується.

Приклад:

void Error (char*Msg = “Msg”, int s=0) | Error(“Msg”,0); | Error(“Msg”);| Error();

38. Структура програми згідно модульного підходу

Приклад1

//MyLibrary.h – header file with my Functions

float Add (float numb1, float numb2){

return numb1+numb2;}

float Mul (float numb1, float numb2){

return numb1*numb2;}

Приклад2

// My Applicatioin.cpp – source file of my application

#include “MyLirary.h”

void main() {

cout <<”5+2=”<<Add(5,2)<<endl;

cout <<”5*2=”<<Mul(5,2)<<endl;}

39. Поняття масиву. Індекс. Розмірність масиву

Масив складається з набору елементів одного і того ж типу, які розміщені послідовно в пам’яті.

Розмірність масиву – це к-сть елементів масиву. Вона є фіксованою і визначеною наперед.

Доступ до елементів масиву ми отримуємо через індекс.

40. Оголошення та ініціалізація масиву

int arr = [5];

за присвоєнням

int nums [3] = {5,10,15}

з нулем

int nums [3] = {5,10} // nums [2] = 0

безрозмірний

int nums [] = {5,10,15}

41. Організація доступу до елементів масиву

Отримуємо доступ до елементів за допомогою індексів.

int arr [N]; //від arr[0] до arr[N-1]

42)Оголошення та ініціалізація багатовимірного масиву

Створюємо двох вимірний масив назвою arr типом int

Int arr [][]={} в фігурних дужках заповнюємо масив елементами

43)Використання циклів для доступу до елементів масиву

Для роботи із масивами краще всього використовувати цикл for

for (int i = 0; i < n; i++){for (int j = 0; j < m; j++){ cout<<Mas[i][j]<<" ";}сout<<"\n";}

44-45)Поняття вказівника. Оголошення вказівника

Вказівник містить адресу об’єкта, що дає змогу «непрямого» доступу до цього об’єкта через вказівник. Якщо х – змінна типу int, рх – вказівник, а унарна операція & видає адресу об’єкта, то оператор рх = &х; присвоює адресу х змінній рх, тобто рх «вказує» на х. Операцію & застосовують тільки до змінних і елементів масиву, її також не можна застосовувати до регістрової змінної.

Унарна операція * розглядає свій операнд як адресу змінної і звертається за цією адресою, щоб одержати значення змінної. Отже, якщо змінна y типу int, то y = *рх; присвоює y значення того, на що вказує рх. Тому послідовність int x, y;     // опис x і y

рх = &х; y = *рх; // опис вказівника

#include <iostream.h> void show_string(char *string){    while (*string != '\0')   { cout << *string; string++; }}

void main(void){   show_string( "Учимся программировать на языке C++!"); }