121. Класифікація методів управління

Виділяють наступні групи методів: 1.Економічні методи управління ґрунтуються на дії економічних факторів ринкової економіки. їм належить провідне місце в системі методів управління господарською діяльністю організацій. До економічних методів управління належать стратегічне і поточне планування господарської діяльності організацій, економічне стимулювання і матеріальна відповідальність, повний комерційний розрахунок, ціноутворення, кредитування і податкова політика.

2. Організаційно-розпорядчі (адміністративні) - представляють собою сукупність засобів адміністративного впливу (на відносини працівників у виробництві). Здійснення цих методів гарантується діючою системою державних законів і нормативних актів.

3. Соціально-психологічні методи управління Мета цих методів управління - вивчати і використовувати закони психічної діяльності працівників для оптимізації психічних явищ і процесів в інтересах суспільства і кожної особистості.. Вони забезпечують формування і розвиток трудових колективів шляхом управління свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, нахили.

4 Правові методи управління. Управління сучасним виробництвом здійснюється на основі правових норм, які представляють собою правила поведінки, встановлені державою.

5. Ідеологічні методи управління - направлені на підвищення ідейно-політичного, загальноосвітнього і культурного рівня працівників, виховання дисципліни праці, відповідальності за доручену справу.

6. Технологічні методи управління - здійснюють вплив через технологічні документи які забезпечуються в процесі трудової діяльності. Виконуючи ту чи іншу роботу, працівники керуються певним переліком технологічних операцій, технологічними картами, тощо.

122. Тенденції розвитку економіки від управлінської до підприємницької. В сучасних умовах можливість трансформації або адаптивності економічних систем до нових умов є основою стабільності та розвитку. Конкуренто-спроможність сучасного менеджменту - це його можливість досягти результату при комбінації завжди обмежених ресурсів різних організаційних побудов і швидких змін факторів господарської діяльності. Останні тридцять років відбувається виникнення підприємницької економіки і це є найбільш значущим і перспективним подією сучасної економічної та соціальної історії. Все більше сучасна підприємницька діяльність набуває інноваційний характер. Інновації та підприємництво виступають як цільові завдання, які вимагають чіткої організації і управління і, таким чином, визначаються як системна та постійна функція діяльності менеджменту. Це означає також, що інновації та підприємництво виступають як невід'ємні складові частини менеджменту організації, а тому повинні мати свою базу наукових і практичних знань. Основні характерні риси підприємницької економіки полягають у наступному: Намітився перехід від «управлінської» економіки до економіки «підприємницької», що означає розвиток нової якості підприємницької діяльності в системі соціально-економічних відносин середини 90-х років минулого сторіччя (не тільки виконання власне управлінських обов'язків, а таке їх виконання, яке веде до отримання позитивного економічного і соціального результату); Відбувається перехід до ранніх стадій великого технологічного стрибка, пов'язаного з тим, що традиційне розвиток технологій на основі механістичної моделі закінчується і набуває форми біологічних процесів, тобто явищ, які виникають всередині організму; Розвиток високих технологій має якісне значення для розвитку підприємництва та систем управління, створюючи, при цьому, позитивний суспільний і професійний образ підприємництва і новаторства, привертаючи до себе висококваліфікованих фахівців інтелектуальних сфер діяльності; Збільшується кількість підприємницьких структур у сфері систем споживання товарів, які недостатньо тільки виробити з певними витратами, якістю, дизайном, а необхідно забезпечити ефективність управління середовищем споживання великої кількості груп товарів; Рушійною силою зазначених процесів виступає технологія інноваційного менеджменту, яка значним чином розширює сферу використання функцій, методів, структури, різноманітних сполучний процесів системи менеджменту.

123. Значення новаторства, інноваційних процесів.Новаторство- прояв нового в творчій діяльності людей, вираження творчих здібностей людини в праці. Трудове Новаторство має величезне соціально-економічне значення як невичерпне джерело зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу.

Новаторство служить одним з джерел змагання, стимулює зростання культурно-технічного рівня трудящих, підвищення кваліфікації.

Важливу роль відіграє Новаторство у зміцненні зв'язків науки і виробництва. Воно передбачає активне використання теоретичних і практичних знань, вироблених як в даній, так і в суміжних областях діяльності. Новаторство дає матеріал для вироблення нових теоретичних знань, сприяє розвитку науки, техніки і виробництва.

Інновація - це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відносинах, науці, культурі, освіті тощо) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на вдосконалення соціально-економічної діяльності. Значення терміна "інновація" залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об'єкта. Сучасна економічна теорія розрізняє п'ять основних типів введенняінновацій: введення нового методунового продукту (товарна інновація); створення нового ринку товарів виробництва (технологічна інновація); або послуг (ринкова інновація); освоєння нового джерела постачання реорганізаціясировини або напівфабрикатів (маркетингова інновація); структури управління (управлінська інновація). Інноваційний процес - це ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і поширюється в господарській практиці і суспільній діяльності.