75.Поведінкові аспекти ухвалення рішення.

Навіть прийняте нелогічне рішення може виявитися правильним. Це пояснюють поведінковими аспектами процесу ухвалення рішення. Найліпше суб'єктивні впливи на процес відображає адміністративна модель. Інші поведінкові аспекти передбачають політичні чинники, інтуїцію, відданість обраному напряму, схильність де ризику, а також етику.

Адміністративна модель ґрунтується на поведінкових аспектах, що впливають на мен-ів під час ухвалення рішення. Вимушена раціональність означає, що мен-ри мають певні обмеження: цінності, підсвідомі рефлекси, навики та звички, їх обмежують також недостатня поінформованість та відсутність потрібних знань. Цей підхід означає, що мен-р не схильний всебічно досліджувати рішення аж до відшукання найліпшого з варіантів. Він може обрати будь-яке рішення, що є більш-менш задовільним у цій ситуації. Чинники ухвалення рішення суперечать логіці та раціоналізму - це інтуїція та дотримання обраного напряму дій. Інтуїція - це віра, ще не пов'язана з будь-яким логічним обґрунтуванням. Мен-ри деколи ухвалюють рішення, маючи лише добрі передчуття. Найчастіше інтуїція грунтується на досвіді ухвалення рішення в подібних ситуаціях. Дотримання обраного курсу дій.-- мен-ри, ухвалюючи рішення, настільки захоплюються одним курсом, що дотримуються його навіть тоді, коли рішення виявляється неправильним. Схильність до ризику - відображає здатність мен-ра ризикувати, ухвалюючи рішення. Етика прямо пов'язана з ухваленням рішення. Кожна зі складових етики мен-ра передбачає цілий спектр його можливих дій у конкретних умовах.

76. Групове ухвалення рішень в організаціях.

Групове прийняття рішення спрямоване на перехід від індивідуального до колективного стилю прийняття рішень, який виражає погляд колективу в цілому. Групи, у яких добре розвинута взаємодія і взаєморозуміння, більш успішно уникають помилок і невдач у роботі. Існують такі форми групового прийняття рішень: Групи взаємодії;Групи Дельфі;Номінальні групи.

Переваги групового ухвалення рішень виявляються у таких аспектах. По-перше, цей підхід переважає індивідуальний за обсягом знань та інформації, що впливають на рішення. Цілком очевидним є те, що знання й досвід групи (колективу) є більшими, ніж знання й досвід однієї особи. По-друге, цей метод дозволяє висунути більше перспектив й розглянути більше альтернатив. По-третє, групове рішення забезпечує засоби, які дають можливість домогтись його схвалення та виконання, що є істотною вадою індивідуального підходу. Нарешті, цей підхід володіє певними комунікативними перевагами у донесенні рішень до всіх зацікавлених сторін, що сприяє його усвідомленню усією організацією.

До недоліків групового прийняття рішень можна віднести порівняно довгу тривалість процесу його ухвалення,. Наступною вадою може бути домінування в групі однієї особи чи тиск певного угрупування, що може серйозно вплинути на ефективність групового рішення. До серйозних недоліків групового підходу відноситься практика прийняття рішень ще до остаточного розгляду всіх ідей, пропозицій та альтернатив. Нарешті, при груповому прийнятті рішень не завжди чітко визначена відповідальність за кінцеві результати. Результати управлінської діяльності повинні бути персоніфіковані, що при груповому ухваленні рішень зробити непросто. Незважаючи на ці недоліки, важливо зрозуміти, що групове ухвалення рішень має свої суттєві переваги і у багатьох ситуаціях ефективніше за індивідуальне.

77. Розробка та ухвалення управлінських рішень у ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності. При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати фактор ризику. Понятт «ризик», у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації: повна інформація; неповна інформація, чи така, що швидко змінюється; повна невизначеність. Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призводить до єдино можливого результату.

А. рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору,хоча не можна виключити дію форс-мажорних обставин. Б. Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник повинен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати існує імовірність отримання доходів. Управлінська практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити отримання високих результатів, є найбільш ризиковими..В умовах командно-адміністративної системи ризик під-ств (якщо він був) брала на себе держава. В даний час ситуація змінилася, під-ва мають можливість вибору партнерів та поведінки на ринку, тобто працюють на основі аналізу та оцінки різних альтернатив. У свою чергу, існування альтернатив розвитку та можливостей вибору породжує ризик. В. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів. оскільки необхідні чинники є складними і новими, і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію. Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості: а) спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему; б) діяти у відповідності з минулим досвідом, інтуїцією і зробити припущення про ймовірність подій.