69. Неформальні комунікації в організації.

Неформальні комунікації не передбачені організаційною структурою.. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів. Варто зазначити, що неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації. Неформальна інформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманої через формальні канали комунікації; вона є цінною для керівника, однак не можна допускати, щоб система поширення чуток була замінником формальних каналів комунікаціїНеформальні канали, як і формальні, передають інформацію в чотирьох напрямах: вгору, вниз, горизонтально, по діагоналі. Особливістю цього каналу є швидкість виникнення та зникнення. Крім того, неформальний канал комунікації відрізняється змінюваністю суб'єктів, на відміну від формальних каналів.

Неформальні комунікаціїможна умовно поділити на два основні типи:

Неформальні комунікації міжособистісного характеру – це спілкування неформального характеру між робітниками на різні теми, близькі за профілем компанії, або обговорення потреб, які компанія може в принципі задовольнити. Такі комунікації здійснюються в процесі прямого контакту (розмова) й опосередковано (телефонна бесіда, листування, спілкування на інтернет-форумах тощо).Вплив таких комунікацій дуже великий.

Неформальні комунікації неособистісного характеру. Такий тип неформальних комунікацій значною мірою відрізняється від міжособистісних комунікацій. Робітник виступає тільки носієм інформації. Поширення інформації в комунікаціях такого типу має масовий характер, відбувається з більшою швидкістю.

Щоб виробити оптимальні управлінські рішення, менеджери мають використовувати не лише формальні, а й неформальні канали комунікацій, хоча на останні не завжди можна впливати та контролювати їх. Слід пам'ятати, що неформальні канали комунікацій — невід'ємна частина організації, їх потрібно використовувати для досягнення формальних цілей.

70. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються. Управлінське рішення – формалізований метод менеджменту за допомогою якого керуюча система впливає на керовану.Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень: - ступінь ризику; - час, який відведено для прийняття управлінського рішення; - ступінь підтримки менеджера колективом; - особисті якості менеджера; - політика організації.Будь-яке управлінське рішення проходить через 3 стадії:1. Уточнення проблеми: - збір інформації, - визначення актуальності, - визначення умов при яких ця проблема буде вирішена.2. Розробка плану рішення: - розробка альтернативних варіантів рішення, - зіставлення варіантів рішення з тими ресурсами, які мають, - оцінка альтернативних варіантів по соціальним наслідкам, - оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, - складання програм розв’язання, - розработка та складання детального плану розв’язання 3. Виконання рішення:- доведення рішень до конкретних виконань, - розробка мір заохочення та покарання, - контроль завиконанням рішень.Для того щоб прийняте рішення було найбільш ефективним, воно повинно бути:науково обгрунтованим, тобто відповідати об'єктивним закономірностям, які діють у системі управління . законним, тобто всі управлінські рішення, незалежно від рівня суб'єкта управління, повинні засновуватися суворо на законі і бути спрямовані на його виконання.актуальним, це означає що управлінське рішення насамперед повинно розв'язувати найбільш важливі, істотні для системи проблеми і питання, тобто такі, розв'язання яких створить умови для більш ефективного функціонування системи в цілому і окремих її елементів.реальним, що передбачає його здійсненність, тобто не 'можна приймати нереальні, абстрактні рішення. конкретним, тобто будь-яке управлінське рішення має бути сформульоване так, щоб виключалася можливість його двозначного тлумачення, щоб було ясно хто є організатором виконання, хто є виконавцем, в які строки має бути виконане рішення.несуперечливим, кожне поставлене завдання повинно бути підкріплене конкретними заходами щодо його вирішення.своєчасним, тобто  рішення повинно прийматися з урахуванням стану і розвитку як суб'єкта, так і об'єкта управління з урахуванням конкретних умов і бюджету часу для виконання поставлених завдань.Інформативним, тобто  у можливо меншому фізичному та знаковому обсязі у рішення має бути закладено як можна більше інформації.

71. Класифікація управлінських рішень У процесі управління організаціями приймається величезна кількість найрізноманітніших рішень, що мають різні характеристики. Проте, існують деякі загальні ознаки, що дозволяють цю безліч певним чином класифікувати.

Класифікація управлінських рішень Ступінь повторюваності проблеми. У залежності від повторюваності проблеми, що вимагає рішення, всі управлінські рішення можна підрозділити на традиційні, що неодноразово зустрічалися в практиці управління, і нетипові, коли їхній пошук пов'язаний, насамперед, з генерацією нових альтернатив.

Значимість мети. Ухвалення рішення може переслідувати власну мету чи бути засобом сприяння досягненню мети більш високого порядку. (стратегічні, тактичні чи оперативні).

Сфера впливу. Рішення може прийматися з метою вплинути на роботу організації в цілому чи декількох підрозділах організації.

Тривалість реалізації. Реалізація рішення може зажадати декількох годин, днів чи місяців.(короткострокове,довгострокове).

Метод розробки рішення (алгоритм). Деякі рішення, як правило, типові, повторювані, можуть бути з успіхом формалізовані, тобто прийматися по заздалегідь визначеному алгоритмі, а інші потребують розробки індивідуального плану.

Кількість критеріїв вибору. Якщо вибір найкращої альтернативи здіснюється тільки по одному критерії то прийняте рішення буде простим. а, коли одночасно за дкільком критеріями то рішення буде складним,

Форма прийняття рішень. Особою, що здійснює вибір може бути одна людина і його рішення буде відповідно одноособовим. Однак у сучасній практиці менеджменту найчастіше застосовують колегіальі рішення тобто прийняті за участі групи менеджерів і фахівців.

Спосіб фіксації рішення. Переважною формою є письмові (документовані) рішення.Характер використаної інформації. У залежності від ступеня повноти і вірогідності інформації, якою володіє менеджер, управлінські рішення можуть бути детермінованими (прийнятими в умовах визначеності) чи ймовірносні (прийнятими в умовах ризику чи невизначеності). Підстави для ухвалення рішення. Інтуїтивні рішення. Чисто інтуїтивне рішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Рішення, засновані на судженнях., - це вибір, обумовлений знаннями чи накопиченим досвідом.Раціональні рішенняРаціональне рішення улаштовується за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.

72. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішеньЗавершальною фазою планування є прийняття управлінських рішень. Прийняття рішень - це основа діяльності організації. Від якості розроблення, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. Ухвалення управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив.

Результатом обраного рішення має бути якась дія. Можна дійти висновку, що “прийняття рішень” означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми. Отже, існують дві умови ухвалення рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Шість основних етапів розроблення рішення:

1)розпізнавання проблеми; 2)встановлення цілей (результатів) розв’язання проблеми; 3)Накопичення інформації про проблему, означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається4).Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

5). Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями:

-реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації -відповідність ресурсам організації;-прийнятність наслідків реалізації альтернативи:

6). Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми.

Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень: 1. Особисті якості керівника. 2. Поведінка керівника. 3. Середовище прийняття рішень (визначеність та ризик). 4. Інформаційні обмеження (зростання витрат на отримання додаткової інформації). 5. Взаємозалежність рішень. 6. Готовність до можливих негативних наслідків. 7. Можливість застосування сучасних технічних засобів. 8. Наявність ефективних комунікацій. 9. Відповідність структури управління цілям та місії організації. 10. Процедури реалізації функцій управління.