34. Ігор Ансофф і теорія організаційного потенціалу.

На початку 70-х рр. професор Ігор Ансофф (США) висунув ряд нових ідей, що стосуються підходів до розуміння і розвитку організаційних структур управління. Промислову організацію він розглядає як деяку систему, що здійснює взаємозв'язки з джерелами ресурсів і з зовнішнім середовищем.У рамках цього підходу аналіз управлінських проблем здійснюється у два етапи. На першому розглядається фірма в умовах стабільних зовнішніх зв'язків (статичний аспект). На 2-у вивч. вплив на орг.-ію змін зовн. середов. (динамічний аспект). Ансофф вважає, що ідея матриці — одна з основн. у сучас. науці про форм. орга-них структур. Поведінку сучасних фірм можна структуризувати за трьома напрямками: досягнення економічності використання ресурсів, забезпечення конкурентоздатності й активну політику у сфері нововведень.Залежно від того, яка стратегія переважає, обирається той чи інший вид структури. Він виділив 2 основн. підходи до формув. організаційних структур. Перший (статистичний) підхід націлений на оптимізацію внутрішнього устрою організації, другий (динамічний) – зосереджений на аналізі зв’язків орг.-ї з навколишнім середовищем і з джерелами ресурсів. При динамічному підході орг.-я розглядається як в умовах стабільних зовнішніх зв’язків, так і в умовах змінного навколишнього середовища. Основною задачею керівництва сучасної орг.-ї є вирішення стратегічних проблем в умовах змінного навколишнього середовища. Одна з найважл. тез динамічного підходу – існування тісної залежності між характером зовнішніх взаємозв’язків, поведінкою компанії і її внутрішнією орг.-ю. Таким чином, теорія організаційного потенціалу говорить про те, що зміна навколишнього середовища викликає зміну орг.-го потенціалу, а зміна орг.-го потенціалу викликає адекватну зміну орг.-ї структури. Методи оцінки наслідків (аналіз прямого та перехресного впливу, дедуктивний аналіз, аналіз балансу зацікавлених сил тощо).

5 етап. Проведення дослідження та узагальнення отриманих висновків. Результ.розрах. коефі. ворожості зовн. оточення можуть використ. не тільки для визнач. потенціалу виживання під-ва, але й для формування загальних висновків стосовно формування або зміни стратегії ді-ті під-ва.Завданням системи управління, на думку І. Ансоффа, є виріш. стратегіч. проблем в умовах змінності зовн. середов, а ефектив. функціонув. орг.-ії знаходь. в прямій залежн. від можливостей адаптуватися до умов зовнішнього середовища.

35. Методи моніторингу зовнішнього середовища організації та оцінка економічної ефективності моніторингу.

Моніторинг — це цілісна система, основана на постійному спостереженні за рівнем і динамікою кількісних показників і якісних оцінок економічної кон’юнктури, інвестиційної активності та фінансового стану підприємств реального сектору економіки з метою своєчасного виявлення тенденцій економічних процесів, їх аналізу і прогнозу у взаємозв’язку з інструментами грошово-кредитної політики й інструментами інших складових економічної політики.

Дослідження стану зовнішнього середовища в перебігу діагностики потенціалу виживання підприємства передбачає 5 етапів

1 етап. Структурування зовнішнього середовища підприємства, визначення найвагоміших елементів (чинників), що потребують дослідження(умови, які формуються під впливом змін попиту, діяльності конкурентів, зміни на ринку ресурсів, зміни політичної ситуації в державі, соціально-економічні чинники макрорівня, рівень розвитку культури, демографічні зміни).

2 етап. Визначення „критичних точок" та меж аналізу зовнішнього середовища. Кількість та перелік „критичних точок" -найбільш важливих елементів середовища, що підлягають дослідженню, - визначаються індивідуально з врахуванням розміру підприємства, характеру його діяльності (спеціалізації), цілей та умов проведення діагностики, жорсткості часового обмеження та інших особливостей.

З етап. Збирання інформації, необхідної для проведення дослідження. Вивчення стану та перспектив розвитку окремих чинників та критичних точок зовнішнього середовища базується на збиранні якісної та кількісної інформації, її аналітичної або експертної обробки та формуванні відповідних аналітичних висновків.

4 етап. Визначення методичного інструментарію дослідження. В економічній літературі розроблено та запропоновано безліч методів оцінки стану зовнішнього середовища, які можуть бути агре-говані у зазначені нижче групи. Методи прогнозування (екстраполяції, множинної регресії, побудови кривої тренду, метод розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний аналіз, аналіз втрат та можливостей), які застосовуються для визначення майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх подій на підставі узагальнення аналізу теперішньої ситуації, її прогнозування на майбутнє. Методи моделювання (розробки моделей „витрати-випуск", економетричної, Методи моделювання надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних у рамках цієї моделі.

Методи оцінки наслідків. Застосування цих методів дає змогу оцінити наслідки впливу очікуваних змін зовнішнього середовища на життєдіяльність підприємства та результати його господарсько-фінансової діяльності, Експертні методи. Узагальнююча оцінка ступеня сприятливості або несприятливості зовнішнього середовища для розвитку підприємницької діяльності підприємства здійснюється експертним методом на основі використання оціночного коефіцієнта ворожості зовнішнього оточення, запропонованого в роботах

5 етап. Проведення дослідження та узагальнення отриманих висновків.