167. Поняття первинної ембріональної індукції

Ембріональну індукцію можна визначити як явище, при якому в процесі ембріогенеза один зачаток впливає на інший, визначаючи шлях його розвитку, і, крім того, сам піддається індуктивному впливу з боку першого зачатка. ІНДУКЦІЯ - взаємодія між частинами зародка в багатьох безхребетних і всіх хордових, у процесі якої одна частина - індуктор, контактуючи з іншою частиною - реагуючою системою, визначає напрямок розвитку останньої. Структури, що виникли внаслідок індукції, називаються індуктами. Первинна ембріональна індукція – це контакт між ектодермою та хордомезодермою.

168. Зародкові листки та механізми їх диференціації

Зародковий листок, або зародковий шар — набір клітин, що формується протягом ембріогенезу тварин. Найкраще зародкові листки виражені у хребетних; тим не менше, всі тварини з будовою більш складною, ніж у губок, мають в життєвому циклі два або три головних шари тканин (деколи вони називаються головні зародкові шари). Тварини з радіальною симетрією, такі як, наприклад, кнідарії, мають два зародкові шари (ектодерму та ентодерму), і тому називаються «двошаровими». Тварини з двосторонньою симетрією мають додатковий зародковий шар, мезодерму, завдяки чому називаються «тришаровими». Кожний із зародкових листків дає початок строго визначеним органам та тканинам організму в ході процесу, який називається органогенезом.

В ході розвитку зародку ентодерма зазвичай розвивається в травну систему та її залози; з ектодерми походять зовнішні покриви та нервова система. Мезодерма, в свою чергу, дає початок видільній системі та тканинам, що вистилають целом. Інші органи та системи органів у різних типів тварин розвиваються з різних зародкових шарів, часто — шляхом одночасної участі двох шарів з трьох. Диференціація – набуття клітиною певного типу або фенотипу. Окрім трьох «класичних» зародкових шарів, останнім часом в якості четвертого окремого шару деякі дослідники виділяють нервовий гребінець з огляду на його велику важливість для розвитку організму.

169 Органогенез та його експериментальне вивчення

Органогенез – процес утворення та розвитку органів у тварин

• Онтогенетичний – досліджується ембріологією та біологією розвитку. Дослідження причин онтогенетичного органогенезу доступно точному вивченню, особливо завдяки можливості застосування експериментального методу.

• Філогенетичний органогенез - досліджується порівняльною анатомією. Порівняльна анатомія розглядає виникнення нових органів, їх перетворення, поділ, прогресивний розвиток та редукцію, процеси рудиментації та ін. . Вивчення розвитку форми органів у зв'язку з їх функцією призвело до відкриття основних закономірностей філогенетичного органогенезу. Такими є принципи диференціації та інтеграції, а також зміни функцій як керівного початку в філогенетичній перебудові органів.

Спочатку тіло зародку ділиться на екто-, енто- и мезодерму (зародкові листки)

З ектодерми (зовнішній листок):

• Нервова система

• Органи чуття

• Покриви – епітелій, похідні шкіри – нігті, кігті, волосся

• Сальні, потові залози

З ектодерми (внутрішній)

• Хорда

• Кишечник

• Травні залози

• Легені

З мезодерми( середній)

• Скелет

• М’язи

• Кровоносна система

• Канальні органи виділення

• Статеві залози

Ембріональна індукція – коли тканини зародку визначають місце локалізації та час формування певного органу.