70. Будова та функції нервової тканини

Клітини, що утворюють центральну та периферичну нервову систему, класифікуються як нервова тканина. З нервової тканини складається головний і спинний мозок, що утворюють центральну нервову систему, й черепно-мозкові та спинномозкові нерви, що утворюють периферичну нервову систему, а також мотонейрони. Нервова тканина забезпечує обмін сигналами між різними структурами організму, а також зв'язок організму з навколишнім середовищем.

Нервова тканина здійснює зв'язок організму з оточуючим середовищем, сприйняття і перетворення подразників у нервовий імпульс та передачу його ефектору. Нервова тканина забезпечує взаємодію тканин, органів та систем організму та їх регуляцію.

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і розміщених між ними допоміжних клітин. Нейрони здатні сприймати подразнення, перетворювати його на нервові імпульси і проводити їх до інших нейронів або певних органів. Кожний нейрон складається з тіла і відростків. У тілі розташоване ядро й інші органели. Відростки можуть бути двох типів. Довгий, розгалужений на кінці, має назву аксон. Довжина аксона може сягати десятків сантиметрів, а інколи до 2-3 м. Його функція — проведення нервового збудження від тіла нейрона. Переважно короткі, деревоподібно розгалужені відростки нейрона називають дендритами; ними нервове збудження проводиться до тіла нейрона. Нейрони до поділу не здатні. Знаходиться нервова тканина переважно вздовж кровоносних судин

71. Взаємодія між клітинами як основа формування організму як цілісної системи. Типи взаємодії між клітинами.

Похідні плазмолеми. У тваринних клітинах розрізняють вирости цитоплазми і впинання. Вирости можуть бути неупорядковані (псевдоподії, мікроворсинки), упорядковані (посмугована облямівка), розміщені на вільній поверхні клітини і патологічні. Впинання звичайно бувають по базальному полюсу (у клітинах покручених канальців нирки) Клазматозом називають видалення окремих структурних компонентів клітини внаслідок відривання клітинних складок.

Мікроворсинки – випинання плазмолеми довжиною 1-2 мкм і діаметром до 1,5 мкм. У гіалоплазмі їх проходять поздовжні пучки актинових мікрофіламентів, тому довжина мікроворсинок може мінятися. Мікроворсинки забезпечують збільшення поверхні клітини. При високій всмоктувальній активності глікокалікс мікроворсинок може зливатися і такий комплекс називають щітковою облямівкою. Особливо великі мікроворсинки довжиною до 7 мкм називають стереоциліями. Вони знаходяться на спеціальних клітинах органів рівноваги і слуху.

Міжклітинні зв’язки можуть бути різними, як за формою, так і за забезпеченням контактів між клітинами. Умовно розрізняють 3 групи міжклітинних контактів: адгезивні, ізоляційні та комунікаційні. До першої групи належать прості контакти, при яких з’єднання відбувається за допомогою спеціальних білків — лектинів. Вони можуть бути зубчастими, пальцеподібними, або утворюватися за типом замка, коли виступ однієї клітини вдається в заглибину сусідньої клітини. Сюди ж належать і десмосомні контакти (десмосоми), коли зв’язок між клітинами здійснюється пластинками, з фібрилярними утворами субмембранної системи. Другу групу складають щільні замикальні контакти, які відзначаються максимальним зближенням і злиттям між собою плазмолем, а невеличкий проміжок (шириною 2–3 нм) між клітинами ущільнюється за рахунок фібрил та іонів кальцію (в епітелії). Щілинний контакт (нексус), який входить до третьої групи (комунікаційної) міжклітинних контактів, здійснюється за допомогою особливих часточок — конексон, які пронизують плазмолеми сусідніх клітин і забезпечують безпосередній хімічний зв’язок між цитоплазмами цих клітин (між кардіоміоцитами) (рис. 2.16). Синапси — це спеціалізовані контакти між нейронами або між нейронами і м’язами (детально описані при розгляді нервової тканини в курсі гістології).

Особливості клітинної оболонки рослинних клітин. У зв’язку з відмінностями будови поверхневого апарату рослинних клітин за ним затвердилася назва клітинної оболонки, або (рідше) клітинної стінки. Оболонка рослинної клітини утворюється з целюлози та лінгіну, що виділяються цитоплазмою. Целюлоза формує мікрофібрили, утвори кристалічної структури, що містяться в безперервному аморфному матриксі, побудованому з геміцелюлоз, пектинових речовин, структурних і ферментних білків. Оболонка, яка тільки що утворилася (товщиною 0,5–1 мкм), має три шари і формує первинну оболонку. Вторинна оболонка значно товстіша і складається також із трьох шарів, але може бути й багатошаровою, кількість шарів в ній може досягати 25 (товщиною близько 0,4 мкм кожний).

На деяких тонших ділянках первинної оболонки знаходяться пори, або порові поля, які здебільшого не збігаються у сусідніх клітинах, а замикаються поровою пластинкою. Через плазмодесмові канали в клітинній стінці проходять цитоплазматичні тяжі — плазмодесми, що є тонкими нитками цитоплазми, які підтримують тургор клітини, сприяють вільній циркуляції рідини та забезпечують тісний зв’язок між клітинами. Оболонка надає рослинній клітині певної форми, захищає від пошкоджень її внутрішній вміст, бере участь у поглинанні, проведенні та виділенні речовин.

Міжклітинні контакти

Адгезивні міжклітинні контакти. До таких контактів належать простий контакт, десмосома, напівдесмосома.

Замикаючі контакти. Щільний контакт.

Комунікаційні контакти. До цієї групи відносять щільові контакти та синапси