68. Функції тканин внутрішнього середовища. Особливості їх будови

Тканини внутрішнього середовища - це велика група тканин, які разом з епітелієм належать до так званих загальних тканин. Тканинами внутрішнього середовища є кров, лімфа і сполучна тканина з усіма її різновидами. Незважаючи на те, що окремі різновиди тканин внутрішнього середовища за зовнішніми ознаками значно відрізняються між собою (наприклад, кров і кісткова тканина), є всі підстави для поєднання їх у єдиний тканинний тип, а саме: спільність походження, будови і функції. Спільність будови цих тканин полягає у наявності міжклітинної речовини, яка у кількісному відношенні переважає над клітинами. На основі будови міжклітинної речовини можна виділити основні типи тканин внутрішнього середовища: кров та лімфа; власне сполучна тканина; хрящова тканина; кісткова тканина. Функції тканин внутрішнього середовища різноманітні, але їх звичайно поєднують під загальною назвою "опорно-трофічні тканини". Тканини внутрішнього середовища виконують в організмі різноманітні функції: трофічну (живильну) - беруть участь в обміні речовин; захисну - її клітини беруть участь в утворенні імунітету; опорну - утворюють скелет людини; пластичну - є основою структури різних органів. З огляду на це виділяють трофічні, опорні та опорно-трофічні тканини. До трофічних належать кров і лімфа, які мають рідку міжклітинну речовину. Ці тканини забезпечують зв'язок між тканинами, постачають поживні речовини і виводять з організму продукти обміну речовин, захищають організм від впливів зовнішнього середовища.    До опорних тканин внутрішнього середовища належать кісткова (утворює кістки скелета) і хрящова (утворює міжхребцеві диски, поверхню суглобів, хрящі гортані, трахеї, вушної раковини). Особливість цих тканин визначає міжклітинна речовина: у кістковій вона міцна і тверда, а в хрящовій - міцна й еластична.    До опорно-трофічних сполучних тканин відносять жирову, пухку і щільну. Жирова тканина складається із заповнених жиром клітин та міжклітинної речовини. Найбільше вона розвинена в підшкірній жировій клітковині. Пухка сполучна тканина міститься в кровоносних судинах. Щільна сполучна тканина - це група волокнистих клітин, які щільно прилягають одна до одної. Вона утворює власне шкіру, сухожилля, зв'язки, рогівку ока.    Особливими видами опорно-трофічних тканин є ретикулярна тканина, що заповнює кровотворні органи, та ендотеліальна, яка утворює внутрішню оболонку всіх кровоносних і лімфатичних судин. Сполучна тканина бере участь у загоюванні ран. Маючи найвищу здатність до відновлення, вона заповнює місця ушкодження інших тканин. Щоправда, їхні функції не виконує.

69. Порівняльний аналіз будови та функції різних типів м’язової тканини

М'язова тканина, особливості будови та функції.

тканина, що становить осн. масу м'язів і характеризується здатністю до скорочення. Розрізняють М. т. поперечносмугасту, гладеньку та з подвійною косою посмугованістю. Поперечносмугаста М. т. складається з багатоядерних м'язових волокон; поділяється на скелетну і серцеву; в онтогенезі розвивається з мезодерми; поперечна посмугованість її пов'язана з чергуванням в міофібрилах ділянок з різними фізико-хім. і оптичними властивостями. Гладенька М. т. складається з одноядерних веретеноподібних клітин; розвивається з мезенхіми (М. т. шкіри, стінок органів шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, кровоносних судин) і ектодерми (М. т. слинних, потових та молочних залоз). М. т. з подвійною косою посмугованістю зустрічається рідко (у деяких червів і в м'язах-замикачах двостулкових молюсків); характерною особливістю цієї М. т. є повільне, але тривале (на кілька годин) скорочення. Див. також М'язове скорочення.

Загальна макроскопічна будова м'язу.

1. Кістка

2. Перимізій

3. Кровоносна судина

4. М'язове волокно

5. Фасціальний футляр

6. Епімізій

7. Ендомізій

8. Сухожилок

Мікропрепарат гладеньких мязів.

Мікропрепарат скелетних мязів, повздовжній розріз

М'язи виконують рухову (моторну) функцію. Клітини м'язової тканини називають міоцитами. У цитоплазмі міоцитів розташовуються міофібрили, що складаються зі скоротливих білків. Завдяки міофібрилам м'язова клітина здатна скорочуватися.

Типи м'язової тканини.

Існує дві класифікації м'язових тканин — морфофункціональна та генетична:

Згідно з морфофункціональною класифікацією м'язові тканини за особливостями будови, функції та локалізації поділяють на дві групи: гладенька (непосмугована) та поперечносмугаста (посмугована), яка в свою чергу поділяється на скелетну та серцеву. Ще виокремлюють спеціалізовану м'язову тканину.

Згідно з генетичною класифікацією (М.Г. Хлопін) за походженням виділяють п'ять гістогенетичних типів:

• соматичний (походить з міотомів мезодерми — це скелетна м’язова тканина);

• целомічний (походить з вентральної мезодреми — це серцева м'язова тканина);

• вісцеральний (розвивається із мезенхіми — це гладенька м'язова тканина стінок внутрішніх органів);

• невральний (походить з нервової трубки — це гладенькі міоцити м'язів райдужної оболонки);

• епідермальний — із шкірної ектодерми, містить міоепітеліальні кошикоподібні клітини потових, сальних, молочних, слинних та слізних залоз.

Гістологічна будова

Гладенька м'язова тканина складається з дрібних (до 500 мкм) видовжених клітин. Ядро таких міоцитів розташовується в центральній частині, а тонкі міофібрили тягнуться від одного кінця клітини до іншого. Гладенька м'язова тканина утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів (травного тракту, сечового міхура, матки). Вона забезпечує перистальтику кишечника, зміну серцевих судин, пологи, сечовипускання та інші життєво важливі процеси.

Поперечносмугаста м'язова тканина утворює поперечносмугасту скелетну і серцеву мускулатуру. Структурною одиницею скелетної посмугованої м'язової тканини є м'язове волокно. Волокно має циліндричну форму і довжину до 4 см. Воно становить собою симпласт — утвори з багатьох клітин звичайних розмірів, які у процесі ембріонального розвитку зливаються одна з одною. М'язове волокно містить сотні клітинних ядер, розташованих у пристінному шарі. Центральну частину волокна займають міофібрили, мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум. Міофібрили розташовані точно паралельно одна одній; скоротливі білки (актин і міозин), з яких вони складаються, мають різне світлозаломлення. Тому під мікроскопом міофібрили мають вигляд почергових темних рядів і світлих смуг, що йдуть перпендикулярно до довгої осі волокна. Звідси й походить назва цих м'язів — поперечносмугасті.

Скелетна поперечносмугаста м'язова тканина утворює скелетні м'язи, входить до складу язика, глотки, верхнього відділу стравоходу. Серцева поперечносмугаста м'язова тканина складає основу серцевого м'яза. Вона утворена не симпластом, а поодинокими клітинами (кардіоміоцитами) завдовжки до 100 мкм. Кардіоміоцит має одне або декілька ядер, розташованих на периферії клітини, і міофібрили — у центральній частині. Міоцити серцевого м'яза щільно притиснуті один до одного, завдяки чому забезпечуються їхні узгоджені скорочення. Фізіологічні властивості мязів - збудливість - провідність - скоротливість