37. Особливості рабства і розвитку господарства у Стародавній Греції.

Криза рабовласництва на Близькому Сходi призвела до занепаду Вавилонського царства i Єгипту, якi стали жертвою персидських завоювань. Однак цей режим вiдроджується в нових країнах Середземномор'я, куди поступово перемiстилися центри Стародавнього свiту. Це виявилося в економiчному пiднесеннi Грецiї та Риму.

Греки стали ремiсниками i крамарями в перiод, коли народи iнших країн ще займалися полюванням, скотарством або, у кращому випадку, землеробством. Численнi маленькi острови, роздiленi гiрськими хребтами, прибережнi площi родючих земель на материку, численнi затоки i гаванi визначали вiдокремленiсть життя кожної общини, її економiчну автономiю. Через це антична громада, на вiдмiну вiд сiльської схiдної громади, виступала в основному як мiсто. Вона була окремою державою (мiсто-держава по-грецьки — полiс), у якiй повноправними були лише землевласники. Населення концентрувалось у мiстах. Вперше у свiтовiй iсторiї мiсто витiснило i пiдпорядкувало собi село. Тут не вистачало зерна власного виробництва, тому сiльське господарство було другорядним, мiсто експлуатувало село. У Viii — Vi ст. до н. е. прогрес у землеробствi привiв до вiдокремлення ремесла вiд сiльського господарства та розвитку торгiвлi мiж окремими районами Грецiї. Розвиток обмiну зумовив появу грошей, торгового капiталу, купцiв. Греки виплавляли залiзо та iншi метали. Розвивалося будiвництво жител, ткацтво, кораблебудування. У спецiальних майстернях по всiй країнi виготовляли керамiку. Продуктивнiсть виробництва досягла значних успiхiв. Зростали мiста. У Vii—Vi ст. до н. е. новi споруди будувалися з каменю, а не з дерева, як ранiше. Повiльнiше розвивалось сiльське господарство, в якому панувало двопiлля. Розвиток ремесла призвiв до спецiалiзацiї виробникiв. З'явилися художники, рiзьбярi, маляри, ливарники. Окремi мiста-держави стали спецiалiзованими. У Мiлетi виробляли тканини, у Коринфi — керамiку, панцирi. У результатi вiдокремлення ремесла вiд сiльського господарства, диференцiацiї у розвитку виробництва виникла потреба в обмiнi товарами. Широко застосовувалися грошi. Швидко розвивалися мореплавство i кораблебудування. Грецькi малоазiатськi мiста Мiлет, Коринф та ряд iнших стали великими центрами середземноморської торгiвлi. Бурхливий розвиток ремесла, торгiвлi, сiльського господарства змiнив економiчний базис Грецiї, її суспiльний уклад. У сiльському господарствi та ремеслi дедалi бiльше використовується праця рабiв. Суспiльство розпалося на два стани — вiльних громадян i невiльникiв. У Viii—Vi ст. до н. е. формувалися грецькi рабовласницькi мiста-держави, або полiси. Центром такого полiсу було мiсто, оточене муром. Йому належали довколишнi долини чи острови. У разi вiйни все населення знаходило притулок у мiстi. Там проходили народнi збори, релiгiйнi вiдправи, суди, дiяв ринок. Орна земля, угiддя, природнi багатства, якi спочатку належали громадi, згодом перейшли до родової аристократiї. Серед вiльних були багатi, менш заможнi та зовсiм бiднi. Мiж аристократiєю i сiльським населенням (демосом) точилася боротьба. У багатьох полiсах земельнiй аристократiї вдалося перетворити селян на рабiв i примусити працювати на себе.