25. Сутність неоконсервативного напрямку економічної теорії

Традиційний неокласичний аналіз показує нам, що кожного разу, коли пропозиція перевищує попит, ціни падають; коли ж попит перевищує пропозицію — ціни зростають. У цьому полягає робота невидимої руки. Прихильники нової неокласичної політекономії вважають, що можливий обернений зв´язок, стверджуючи, що суб´єкти господарювання самі можуть впливати на зростання чи падіння цін з метою забезпечення чи підтримки певного рівня доходів. У цьому полягає робота невидимої ноги. Зрозуміти, як реально функціонує економіка, можна лише за умови врахування дії обох цих тенденцій". Найважливішими елементами нової парадигми неокласики є: розгляд ринкової економіки як стійкої, стабільної системи, що функціонує в оптимальному режимі; відхилення від стану рівноваги, небажані процеси, що виникають у системі, трактуються як закономірне й неминуче породження ефективного господарського механізму (на відміну від традиційного підходу, де негативні явища представляються результатом дії "зовнішніх факторів"); роль держави, яка розглядається як природна реакція на погіршення умов суспільного відтворення, конкурентних засад господарювання, економічний спад, дію зовнішніх факторів; критика втручання держави в економіку: йдеться не про принципове заперечення державного регулювання, а про неприйняття конкретної економічної політики, заснованої на кейнсіанських методах регулювання (управління попитом, пріоритет фіскальної політики, регулювання норми процента, активна соціальна політика та регулювання ринку праці тощо); поведінка суб´єктів господарювання на ринку, яка є об´єктом аналізу, їх адаптація до зміни умов недосконалої конкуренції. Неоконсервативний підхід до модифікації механізмів регулювання економіки передбачає, що ринково-конкурентні сили разом з корпоративними елементами планування набувають пріоритетного значення, а безпосереднє втручання держави в процес виробництва, розподілу та перерозподілу має зменшуватися. Проте в його межах обґрунтовується необхідність посилення ролі держави в забезпеченні стабільності економічної системи та стратегічних передумов розвитку й підвищення конкурентоспроможності країни, що особливо важливо в динамічних умовах науково-технічної революції. Панівний з початку 80-х років XX ст. у розвинених ринкових країнах неоконсерватизм ґрунтується на трьох основних теоріях (рис. 12.10) нової неокласики: монетаризм, пов´язаний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредитного обігу. Лише послідовна політика забезпечення господарства грошима, на думку монетаристів, може створити впевненість економічних агентів у неінфляційному розвитку економіки та сприяти рівномірному інвестуванню з мінімальним ризиком; теорія економіки пропозиції, згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування, призводить до падіння виробництва й підриву фінансової бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умовою для стимулювання підприємницької активності й ініціативи; теорія раціональних очікувань, згідно з якою економічні агенти здатні діяти раціонально, передбачувати і заздалегідь ураховувати наміри влади й нейтралізувати своїми діями політику уряду. Стратегія державного регулювання, сформована у концепціях нової неокласики (неоконсерватизму) має такі основні напрями: розширення функцій грошово-кредитного регулювання, послідовне управління неінфляційним зростанням грошової маси як основний інструмент регулювання економіки; реабілітація закону Сея, визнання пріоритетності пропозиції, а приватного підприємництва — провідною рушійною силою економічного розвитку;

вивільнення приватної ініціативи шляхом дерегулювання певних сфер господарства, послаблення юридичної регламентації господарської діяльності, лібералізації антимонопольного законодавства, а також приватизації окремих секторів і сфер економіки; лібералізація податкової системи та перебудова бюджетного механізму, відмова від бюджетного впливу на виробничі процеси, зменшення бюджетних витрат; скорочення соціальної інфраструктури та соціальних програм, зниження рівня соціальних виплат.