17.Суть та функції оплати праці.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства

Реалізація відтворювальної функції заробітної плати передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності. Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці. Регулююча функція оплати праці реалізує загальноприйнятний принцип диференціації рівня заробітку за професією і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань. Соціальну функцію заробітної плати спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне й договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості за одержання власного доходу.

-------------------------------------------------------------------------------------

18.Земля, як головний засіб виробництва в сільському господарстві.

Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерела національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний чинник будь якої діяльності людини. За висловом Уільяма Петті праця – батько багатства, а земля його мати.

У сільському господарстві земля – головний засіб виробництва без якого не можливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва . Земля значною мірою визначає визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

19.Земля. Особливості землі.

Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерела національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний чинник будь якої діяльності людини. Особливості землі як основного засобу виробництва у СГ:

1)Земля не є продуктом людської праці, а продукт самої природи.

2) Земля не може бути замінена ніяким іншим засобом виробництва і виступає основою сільськогосподарського виробництва, вона відрізняється постійністю місця використання.

3)Земля просторово обмежена її не можна збільшити або зменшити.

4) Окремі ділянки землі не рівноцінні за якістю і родючістю, що необхідно врахувати при плануванні і розміщенні сільськогосподарського виробництва.

5) Земля при правильному іі використанні не зношується як інші засоби виробництва, а поліпшується, родючість її підвищується.