- •1.Термін „Середні віки”. Періодизація.
- •3. Джерела з іст сер віків 11-15ст
- •8. Правові норми в країнах Зх Європи сер віки
- •9. Суд устрій і судочинство
- •14. Причині впн, міграція нім племен в 2-4 ст.
- •25.Имунитет.
- •15.Заснування варварських королівств.
- •16. Утворення ангглосаксонських королівстві їх суспільний устрій
- •17. Суспільний лад кельтів
- •24. Шляхи виникненя феод зем власності у Фр д-ві в 9 ст, її форми та хар-р
- •18.Салическая правда,
- •19. Община орг-я франков за Сал правдою
- •21. Утворення Франкскої Держави на чолі з Хлодвигом, її пол устрій
- •23.Військова реформа Мартела
- •22.Роздороблення франк. Держави.Обєднання країни
- •26.Джерела з історії феодальної вотчини
- •27.Велика феодальна вотчина у Франкській державі.
- •30.Завойовницькі війни Карла Великого.
- •32.Походи вікінгів в 9-10 ст.
- •33.Походи вікінгів в 10-11ст.
- •34.Утвердження феодального ладу.
- •36.Виникнення французького королівства.
- •37.Виникнення німецької раньофеодальної держави. Особливості феодалізації.
- •38. Внутрішня політика Саксонська династія.
- •39.Початок агресії проти полабських словян. Боротьба з угорцями.
- •49. Реконкіста в 11-13 ст
- •40.Італійська політика нім королів і утворення „срі”
- •41. Внутрішня і зовнішня політика королів Франконської династії.
- •42.Політична криза в Німечини боротьба за інвеституру.
- •43.Утворення єдиної англійської держави.
- •44.Завоювання мусульманами Іспанії.
- •45 Виникнення іспано-християнських держав. Ренконкіста.
- •55. Обєднання Кастилії і Арагону.
- •52.Виникнення середньовічних міст.
- •57. 2Й, 3й Хрестові походи
- •53.Боротьба міст з сеньйорами. Формування міського самоуправління.
- •54. Ремесло і ремісники в містах.Цехи.
- •55. 1Й хрестовий похід
- •58. 4Й хрестовий похід
- •59. Остані х.П. Причини занепаду і наслідки хрестоносного руху
- •61.Альбигойські війни
- •62.Франція в хііі ст. Людовік іх та його реформи.
- •63.Франція хііі-14ст.Філіп 4.
- •64. Початок 100літньої війни. Кресі і Пуатє
- •65. Парижське повстання
- •66. Становище фрон селянства в 14 ст. Жакери
- •67.Франція в першій половині 15ст. Жанна.
- •68. Франція у 2 пол 15 ст. Завершення Обєднання
- •69.Нормандське завоювання Англії. Вплив на розвиток феодалізму.
- •70. Англія в 12 ст. Генріх 2 і його реформи
- •71. Іоан Безземельний. Вхв
- •72. Виникнення Англійського парламенту
- •73. Рух за реформу церкви.Джон Вікліф.
- •77. Італійська політика німецьких імператорів
- •74. Повстання Уота Тайлера
- •76.Війна ч і б троянд. Генріх Тюдор
- •79. Утворення і розвиток Швейцарського союзу
- •78. Агресія нім феодалів проти полабських славян і прибалтів в 13 ст
- •80. Особливості соц-ек розвитку Німечени в 14 ст
- •81. Політичний розвиток Німеччини в 14 ст
- •83.Папська область. А.Брешіанський.
- •84.Особливості політичного розвитку Південної Італії. Сицілійська вечерня.
- •85.Повстання Дольчіно
- •86. Повстання Чомпи у Флоренції
- •95.Церква у Візантії в 9 -11 ст
- •88.Тиранія Медічі.
- •90. Правління Юстініана. Вн і зов політика
- •91.Війсково-адм реформи у Візантії в 8-9 ст. Фемний лад
- •94.Іконоборський рух, соціальні конфлікти і єресі у Візантії.
- •97. Візантійське місто в 9 -10 ст. Книга епарха
- •98. Зов політика Візантії в 2 пол 9 – 11 ст
- •99. 4 Хрестовий похід і Латинська імперія.
- •103. Християнська церква на порозі середньвіччя. А.Августин.
- •105.Схизма 1054.
- •106. Клюнійська реформа
- •107. Папська могутність в 12-13 ст
- •108.Середньовічні єресі.Інквизиція.
- •110. Цеква в 14-15 ст. Занепад папства
- •111.Система освіти і наукові знання в раньому сер
- •112. Виникнення перших ун-в. Їх орг ст-ра
- •113. Навчальний процес. Студентська творчість
- •114.Пєр Абеляр
- •115.Схоластика в 13 ст. Фома Аквінський.
- •116. Розвиток природничих знань в 13-15 ст
- •117. Героический епос середньовіччя
- •118. Середньовічна рицарська культура
- •119. Романське мистецтво
- •120. Готичне мистецтво
65. Парижське повстання
Парижское восстание 1357—58 (иногда датируется 1356—58), восстание горожан Парижа, вызванное резким ухудшением их положения во время Столетней войны 1337—1453 (главным образом из-за увеличения налогов). Поражение французских войск при Пуатье (1356) усилило недовольство парижан правительством. На Генеральных штатах 1356 (созванных дофином Карлом для изыскания средств на ведение войны и для выкупа пленённого короля Иоанна II) представители горожан потребовали осуществления Генеральными штатами контроля над действиями правительства, введения нового подоходного налога, который взимался бы и с дворян. Оппозицию возглавлял Этьенн Марсель, купеческий прево (старшина) Парижа. Карл распустил Генеральные штаты, не получив субсидий, в виду чего он прибег к порче монеты. Это вызвало волнения в Париже (февраль — март 1357). Созванные в феврале 1357 Генеральные штаты, на которых главную роль играла верхушка парижан во главе с Э. Марселем, выработали Великий мартовский ордонанс. В нём содержались требования: участие Генеральных штатов в управлении государством, регулярный их созыв (2 раза в год) для решения важнейших дел и контроля над взиманием налогов, расходованием государственных средств, деятельностью королевского совета, армии. Противодействие дофина вызвало в Париже восстание, в котором участвовали широкие слои населения. 22 февраля 1358 восставшие во главе с Э. Марселем захватили королевский дворец; были убиты два ближайших советника Карла. Власть в столице фактически перешла в руки Э. Марселя. Дофин бежал из Парижа и начал собирать силы для борьбы с восставшими, издал указ о запрещении поставок продовольствия Парижу. В столице же нарастало недовольство народа Э. Марселем, представлявшим интересы лишь богатых горожан. Др. города не поддержали восстания. Э. Марсель попытался использовать в интересах купечества Жакерию. Крестьяне в надежде на поддержку горожан помогли прорвать голодную блокаду Парижа, однако парижане ожидаемой помощи крестьянам не оказали (Жакерия была разгромлена, что ускорило поражение П. в.). Городская верхушка, опасаясь углубления движения, открыла ворота города дофину, подошедшему с армией к Парижу. В июле 1358 П. в. было подавлено. Э. Марсель был убит бывшим его приверженцем
66. Становище фрон селянства в 14 ст. Жакери
Жакерия («Жак-Простак» — презрительного прозвища, данного крестьянину дворянами), антифеодальное восстание крестьян во Франции в 1358. Было вызвано усилившимся феодальным гнётом, экономической разрухой (связанной со Столетней войной 1337—1453), грабежами наёмных солдат. Толчком к Ж. послужили новые денежные обложения и повинности (введённые Компьенским ордонансом в мае 1358 для восстановления крепостей близ Парижа). Восстание началось 28 мая в м Сен-Лё-д'Эссеран (области Бовези) в ответ на грабежи солдат. В течение нескольких дней оно распространилось на значительную территорию. Основной массой восставших были крестьяне. Еще ремесленники, мелкие торговцы. Зажиточные горожане городов не поддержали крестьян. Некоторые города присоединились к движению (Мо, Бове, Санлис, Мондидье, Краван). Восставшие разрушали и сжигали замки, дома и поместья знати, уничтожали документы с записями повинностей, убивали дворян. Наибольшей силы и организованности восстание достигло в обл. Бове и вокруг городов Клермон, Компьень и Санлис, где действовал самый многочисленный отряд Гильома Каля (из деревни Мелло. Г.Каль пытался объединить крестьян, внести в их ряды организованность и привлечь в качестве союзника парижан, поднявшихся против короля во главе с Этьенном Марселем. Отряды парижан совместно с крестьянами разрушили несколько замков, блокировавших Париж и мешавших подвозу продовольствия, но, решив эту задачу, горожане вернулись в Париж. Лишённые союзника, слабо организованные крестьяне вскоре были разбиты. 10 июня близ Мелло и Монтатер рыцарское войско Карла — короля Наваррского нанесло решающий удар основному отряду. Г. Каль был захвачен в плен и предан мучительной казни. Затем дворяне жестоко подавили восстание. По свидетельству хронистов, число жертв дворянских репрессий достигло к 24 июня 20 тыс. чел. Ж. оставила глубокий след в истории Франции. Она способствовала процессу освобождения крестьян от личной зависимости.
