- •1.Термін „Середні віки”. Періодизація.
- •3. Джерела з іст сер віків 11-15ст
- •8. Правові норми в країнах Зх Європи сер віки
- •9. Суд устрій і судочинство
- •14. Причині впн, міграція нім племен в 2-4 ст.
- •25.Имунитет.
- •15.Заснування варварських королівств.
- •16. Утворення ангглосаксонських королівстві їх суспільний устрій
- •17. Суспільний лад кельтів
- •24. Шляхи виникненя феод зем власності у Фр д-ві в 9 ст, її форми та хар-р
- •18.Салическая правда,
- •19. Община орг-я франков за Сал правдою
- •21. Утворення Франкскої Держави на чолі з Хлодвигом, її пол устрій
- •23.Військова реформа Мартела
- •22.Роздороблення франк. Держави.Обєднання країни
- •26.Джерела з історії феодальної вотчини
- •27.Велика феодальна вотчина у Франкській державі.
- •30.Завойовницькі війни Карла Великого.
- •32.Походи вікінгів в 9-10 ст.
- •33.Походи вікінгів в 10-11ст.
- •34.Утвердження феодального ладу.
- •36.Виникнення французького королівства.
- •37.Виникнення німецької раньофеодальної держави. Особливості феодалізації.
- •38. Внутрішня політика Саксонська династія.
- •39.Початок агресії проти полабських словян. Боротьба з угорцями.
- •49. Реконкіста в 11-13 ст
- •40.Італійська політика нім королів і утворення „срі”
- •41. Внутрішня і зовнішня політика королів Франконської династії.
- •42.Політична криза в Німечини боротьба за інвеституру.
- •43.Утворення єдиної англійської держави.
- •44.Завоювання мусульманами Іспанії.
- •45 Виникнення іспано-християнських держав. Ренконкіста.
- •55. Обєднання Кастилії і Арагону.
- •52.Виникнення середньовічних міст.
- •57. 2Й, 3й Хрестові походи
- •53.Боротьба міст з сеньйорами. Формування міського самоуправління.
- •54. Ремесло і ремісники в містах.Цехи.
- •55. 1Й хрестовий похід
- •58. 4Й хрестовий похід
- •59. Остані х.П. Причини занепаду і наслідки хрестоносного руху
- •61.Альбигойські війни
- •62.Франція в хііі ст. Людовік іх та його реформи.
- •63.Франція хііі-14ст.Філіп 4.
- •64. Початок 100літньої війни. Кресі і Пуатє
- •65. Парижське повстання
- •66. Становище фрон селянства в 14 ст. Жакери
- •67.Франція в першій половині 15ст. Жанна.
- •68. Франція у 2 пол 15 ст. Завершення Обєднання
- •69.Нормандське завоювання Англії. Вплив на розвиток феодалізму.
- •70. Англія в 12 ст. Генріх 2 і його реформи
- •71. Іоан Безземельний. Вхв
- •72. Виникнення Англійського парламенту
- •73. Рух за реформу церкви.Джон Вікліф.
- •77. Італійська політика німецьких імператорів
- •74. Повстання Уота Тайлера
- •76.Війна ч і б троянд. Генріх Тюдор
- •79. Утворення і розвиток Швейцарського союзу
- •78. Агресія нім феодалів проти полабських славян і прибалтів в 13 ст
- •80. Особливості соц-ек розвитку Німечени в 14 ст
- •81. Політичний розвиток Німеччини в 14 ст
- •83.Папська область. А.Брешіанський.
- •84.Особливості політичного розвитку Південної Італії. Сицілійська вечерня.
- •85.Повстання Дольчіно
- •86. Повстання Чомпи у Флоренції
- •95.Церква у Візантії в 9 -11 ст
- •88.Тиранія Медічі.
- •90. Правління Юстініана. Вн і зов політика
- •91.Війсково-адм реформи у Візантії в 8-9 ст. Фемний лад
- •94.Іконоборський рух, соціальні конфлікти і єресі у Візантії.
- •97. Візантійське місто в 9 -10 ст. Книга епарха
- •98. Зов політика Візантії в 2 пол 9 – 11 ст
- •99. 4 Хрестовий похід і Латинська імперія.
- •103. Християнська церква на порозі середньвіччя. А.Августин.
- •105.Схизма 1054.
- •106. Клюнійська реформа
- •107. Папська могутність в 12-13 ст
- •108.Середньовічні єресі.Інквизиція.
- •110. Цеква в 14-15 ст. Занепад папства
- •111.Система освіти і наукові знання в раньому сер
- •112. Виникнення перших ун-в. Їх орг ст-ра
- •113. Навчальний процес. Студентська творчість
- •114.Пєр Абеляр
- •115.Схоластика в 13 ст. Фома Аквінський.
- •116. Розвиток природничих знань в 13-15 ст
- •117. Героический епос середньовіччя
- •118. Середньовічна рицарська культура
- •119. Романське мистецтво
- •120. Готичне мистецтво
14. Причині впн, міграція нім племен в 2-4 ст.
ВПН, условное название совокупности этнперемещений в Ев 4—7 вв., гл образом с периферии РИ на её тер (и в её пределах). Вторжения вар(гер, сарм) племён, живших в первые века н. э. на периферии РИ, значительные уже в к 2—3 вв. (Маркоманская война 166—180, захват в 70-х гг. 3 в. и сарм племенами Дакии и др.), приняли с последней четверти 4 в. катастроф для Рима х-р. Причины этого как во внутренних соц сдвигах у вар племён (разложение у них родоплемо строя и начавшийся процесс формирования классового общества), так и в кризисной ситуации, создавшейся в РИ. Сочетание обоих факторов придало передвижениям 4—7 вв. радикальный х-р. Непосредственным толчком к В. п. н. послужило начало передвижения на З. гуннов, двинувшись с Приуралья, они около 370 перешли Волгу и затем вместе с покорёнными ими аланами обрушились на готов, занимавших С Прич (375). Осенью 376 часть теснимых гуннами вестготов поселилась на тер империи к югу от Дуная. Притеснения чиновников вызвали в 377 восстание вестготов, к которым присоединились беглые рабы, крестьяне и работники фракийских рудников; 9 августа 378 римское войско было наголову разбито восставшими под Адрианополем. Натиск на империю готов, аланов и гуннов был приостановлен, но готы утвердились в качестве римских федератов между Дунаем и Балканским хребтом, усилилась варваризация римской армии. С конца 4 в. натиск варваров возобновился. Зимой 394—395 гунны совершили набег на Сирию и Каппадокию. Вестготы во главе с Аларихом I, разграбив Грецию, утвердились в Иллирике. 24 августа 410 они заняли Рим и разграбили его. Хотя готы ушли из Рима уже 27 августа, падение «вечного города» имело огромное моральное значение. В течение 5 в. герма племена расселились по всей тер ЗРИ, образовав здесь ряд варварских королевств: вестготское в юго-западной Галлии с центром в Тулузе, вандалов в С/Африке (429—439), остготов в Ит(493), франков в С/Галлии, бургундов в юго-восточной Галлии с центром в Лионе (457); англы, саксы, юты, начавшие в середине 5 в. завоевание Британии, образовали здесь в конце 6—7 вв. ряд своих королевств. Гунны, утвердившиеся в начале 5 в. на Среднем Дунае (в Паннонии), попытались при Аттиле (434—453) овладеть Галлией и Италией, но были разбиты на Каталаунских полях (451), их союз распался. Византии удаётся при им-ре Юстиниане I отвоевать (в 30—50-х гг. 6 в.) у варваров С/Африку, Ит и часть Исп и частично реставрировать там римские порядки. Завершающий этап В. п. н. относится к концу 6—7 вв. В 568 лангобарды утвердились в С и Сре Ит.
25.Имунитет.
Иммунитет, в средневековой Европе привилегии крупных земельных собственников, заключавшиеся в обладании правами пол власти над населением вотчины. Оформлялся И. королевскими пожалованиями, которые передавали магнатам права на производство, взимание налогов и др. поборов, отправление полицейских и военно-адм функций в пределах их владений, запрещая доступ на иммунитетную тер гос должностным лицам. И. получил широкое распространение уже во Франкском г-ве (первые дошедшие до нас иммунитетные грамоты относятся к середине 7в.). В процессе пол цен-и институт И. приходит в упадок. И. сыграл большую роль в развитии феод собственности. Реализуя предоставленные им права, вотчинники-иммунисты подчиняли своей власти крестьян, сохран ещё свободу. Присваивая налоги и другие поборы, феодалы — обладатели им прав — увеличивали объём феод эксплуатации. И., атрибут крупной феодальной земельной собственности, являлся важнейшим фактором в процессе формирования с-мы внеэк принуждения.
