
- •1.Термін „Середні віки”. Періодизація.
- •3. Джерела з іст сер віків 11-15ст
- •8. Правові норми в країнах Зх Європи сер віки
- •9. Суд устрій і судочинство
- •14. Причині впн, міграція нім племен в 2-4 ст.
- •25.Имунитет.
- •15.Заснування варварських королівств.
- •16. Утворення ангглосаксонських королівстві їх суспільний устрій
- •17. Суспільний лад кельтів
- •24. Шляхи виникненя феод зем власності у Фр д-ві в 9 ст, її форми та хар-р
- •18.Салическая правда,
- •19. Община орг-я франков за Сал правдою
- •21. Утворення Франкскої Держави на чолі з Хлодвигом, її пол устрій
- •23.Військова реформа Мартела
- •22.Роздороблення франк. Держави.Обєднання країни
- •26.Джерела з історії феодальної вотчини
- •27.Велика феодальна вотчина у Франкській державі.
- •30.Завойовницькі війни Карла Великого.
- •32.Походи вікінгів в 9-10 ст.
- •33.Походи вікінгів в 10-11ст.
- •34.Утвердження феодального ладу.
- •36.Виникнення французького королівства.
- •37.Виникнення німецької раньофеодальної держави. Особливості феодалізації.
- •38. Внутрішня політика Саксонська династія.
- •39.Початок агресії проти полабських словян. Боротьба з угорцями.
- •49. Реконкіста в 11-13 ст
- •40.Італійська політика нім королів і утворення „срі”
- •41. Внутрішня і зовнішня політика королів Франконської династії.
- •42.Політична криза в Німечини боротьба за інвеституру.
- •43.Утворення єдиної англійської держави.
- •44.Завоювання мусульманами Іспанії.
- •45 Виникнення іспано-християнських держав. Ренконкіста.
- •55. Обєднання Кастилії і Арагону.
- •52.Виникнення середньовічних міст.
- •57. 2Й, 3й Хрестові походи
- •53.Боротьба міст з сеньйорами. Формування міського самоуправління.
- •54. Ремесло і ремісники в містах.Цехи.
- •55. 1Й хрестовий похід
- •58. 4Й хрестовий похід
- •59. Остані х.П. Причини занепаду і наслідки хрестоносного руху
- •61.Альбигойські війни
- •62.Франція в хііі ст. Людовік іх та його реформи.
- •63.Франція хііі-14ст.Філіп 4.
- •64. Початок 100літньої війни. Кресі і Пуатє
- •65. Парижське повстання
- •66. Становище фрон селянства в 14 ст. Жакери
- •67.Франція в першій половині 15ст. Жанна.
- •68. Франція у 2 пол 15 ст. Завершення Обєднання
- •69.Нормандське завоювання Англії. Вплив на розвиток феодалізму.
- •70. Англія в 12 ст. Генріх 2 і його реформи
- •71. Іоан Безземельний. Вхв
- •72. Виникнення Англійського парламенту
- •73. Рух за реформу церкви.Джон Вікліф.
- •77. Італійська політика німецьких імператорів
- •74. Повстання Уота Тайлера
- •76.Війна ч і б троянд. Генріх Тюдор
- •79. Утворення і розвиток Швейцарського союзу
- •78. Агресія нім феодалів проти полабських славян і прибалтів в 13 ст
- •80. Особливості соц-ек розвитку Німечени в 14 ст
- •81. Політичний розвиток Німеччини в 14 ст
- •83.Папська область. А.Брешіанський.
- •84.Особливості політичного розвитку Південної Італії. Сицілійська вечерня.
- •85.Повстання Дольчіно
- •86. Повстання Чомпи у Флоренції
- •95.Церква у Візантії в 9 -11 ст
- •88.Тиранія Медічі.
- •90. Правління Юстініана. Вн і зов політика
- •91.Війсково-адм реформи у Візантії в 8-9 ст. Фемний лад
- •94.Іконоборський рух, соціальні конфлікти і єресі у Візантії.
- •97. Візантійське місто в 9 -10 ст. Книга епарха
- •98. Зов політика Візантії в 2 пол 9 – 11 ст
- •99. 4 Хрестовий похід і Латинська імперія.
- •103. Християнська церква на порозі середньвіччя. А.Августин.
- •105.Схизма 1054.
- •106. Клюнійська реформа
- •107. Папська могутність в 12-13 ст
- •108.Середньовічні єресі.Інквизиція.
- •110. Цеква в 14-15 ст. Занепад папства
- •111.Система освіти і наукові знання в раньому сер
- •112. Виникнення перших ун-в. Їх орг ст-ра
- •113. Навчальний процес. Студентська творчість
- •114.Пєр Абеляр
- •115.Схоластика в 13 ст. Фома Аквінський.
- •116. Розвиток природничих знань в 13-15 ст
- •117. Героический епос середньовіччя
- •118. Середньовічна рицарська культура
- •119. Романське мистецтво
- •120. Готичне мистецтво
61.Альбигойські війни
Альбигойские войны, крестовые походы в 1209—29 (с перерывами) на Ю. Франции против альбигойцев, предпринятые по инициативе папства ради подавления опасной для него ереси. Поводом послужило убийство (1208) папского легата одним из приближённых тулузского графа Раймунда VI. Папа Иннокентий III отлучил от церкви Раймунда VI, обвинённого в инспирировании убийства, и призвал к крестовому походу против еретиков. Французский король Филипп II Август, занятый борьбой с Англией отказался возглавить поход. Армию крестоносцев составило сев-фр (частью — немецкое) рыцарство, рассчитывавшее поживиться за счёт богатых южных городов; активное участие приняло северо-французское духовенство. Предводителем крестоносцев стал граф Симон де Монфор. В 1209 крестоносцами были взяты и разграблены многие южные города (Безье, Каркассонн и др.). Для Ю. Франции война скоро утратила религиозный характер и превратилась в сопротивление провансальской народности северным захватчикам. На стороне Раймунда VI, возглавившего военные силы Юга, вступил в войну король Арагона Педро II. После битвы 1213 при Мюре (в которой погиб Педро II), завершившейся победой крестоносцев, значительная территория на Ю. Франции подпала под власть С. де Монфора, признавшего себя вассалом французского короля. Раймунду VI удалось удержать за собой лишь Тулузу, Ним, Бокер, Ажен. В 1215 после длительной осады пала Тулуза, Раймунд VI бежал, 4-й Латеранский собор осудил его как еретика, а его владения были переданы С. де Монфору. Однако сопротивление Юга ещё не было сломлено. В 1217 в Тулузе победило народное восстание. Воспользовавшись им, Раймунд VI вернулся в Тулузу; его власть признали многие города и области Лангедока и Прованса, также восставшие против крестоносцев. В 1224 Раймунд VII (сын Раймунда VI) изгнал из Каркассонна войска А. де Монфора. Добившись принятия своих условий (главным образом невмешательства папы в светские дела и в дела местного духовенства), против южан выступил французский король Людовик VIII, воздержавшийся ранее от помощи. Королевские войска взяли Авиньон (1226), затем многие города Юга изъявили покорность французскому королю (А. де Монфор передал ему свои владения). В результате значительная часть Тулузского графства была присоединена к королевскому домену (Париж, договор 1229). А. в. нанесли большой урон экономике Юга, задержав развитие городов, достигших в довоенный период пышного расцвета.
62.Франція в хііі ст. Людовік іх та його реформи.
Утверждение королевской власти осложнилось в 12—13 вв. борьбой Капетингов с Плантагенетами (с сер 12 в. анг королями). Филипп II Август (1180—1223), отвоевавший у Англии в начале 13 в. обширную территорию Ф. и затем присоединивший к королевскому домену др. земли, стал реальным государем значительной части Сев Ф. К концу 13 в. к королевскому домену был присоединён Лангедок. Людовик IX (1226—70) успешно проводил цен-ю г-ва; Париж всё более приобретал значение его пол и эк центра. В начале 14 в. королевский домен охватывал большую часть страны. Филипп IV Красивый (правил в 1285—1314) тщетно пытался подчинить своей власти Фландрию. Многочисленные войны и создание обширного административно-судебного аппарата требовали значительных средств. Были повышены налоги с крестьян, городов. Обложение Филиппом IV церковных имуществ вызвало протест папы Бонифация VIII. Острый конфликт (в 1296—1303) между папой и французским королём закончился победой королевской власти. Л. IX провёл ряд реформ по цент-ии государственной власти. Было сужено значение сеньориальных судов; в Париже создана особая судебная палата (позже парламент), ставшая в г-ве высшей апелляционной инстанцией. Стала чеканиться полноценная золотая и серебряная королевская монета, которая начала вытеснять многочисленные виды монет, чеканившихся отдельными феодалами и городами. Внеш пол Л. IX была малоудачной. Л. IX в 1248 возглавил 7-й крестовый поход; в 1250 был пленён египетским султаном (освобожден за огромный выкуп)