- •Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.
- •Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання та його особливість.
- •3.Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів
- •4. Основні функції соціології та їх сутність.
- •5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.
- •7. Поняття «соціальна група». Класифікація соціальних груп.
- •9. Зв’язок соціології з іншими суспільними і гуманітарними науками
- •22. Соціальна стратифікація, її види та критерії формування.
- •33. Класифікація соціологічних досліджень
- •38. Сутність методу анкетування та його різновиди.
- •40. Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.
- •48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.
- •50. Соціологія конфлікту (об’єкт, предмет).
- •51. Природа і сутність конфлікту.
- •53. Структурні компоненти конфлікту. Поняття про ранг опонента.
- •55.Типологія конфліктів виходячи з різних критеріїв класифікації.
- •58. Сутність соціології молоді, її об’єкт,предмет, завдання.
- •59. Функції соціології молоді та х сутність.
- •61.Молодь як специфічна соціально-демографічна складова суспільства.
- •64.Державна молодіжна політика в Україні.
53. Структурні компоненти конфлікту. Поняття про ранг опонента.
Структура конфлікту – це сукупність зв’язків конфлікту, які забезпечують його цілісність і відмінність від інших явищ соціального життя.У будь-якому соціальному конфлікті, як ми вже говорили, дійовими особами є люди (тому він і є соціальним). Вони можуть виступати в конфлікті:як приватні особи (н-д, у сімейному конфлікті);як офіційні особи (н-д, конфлікт по вертикалі – керівник і підлеглий);як юридичні особи (представники установ та організацій).Учасники конфлікту – суб’єкти соціальної взаємодії. Учасників конфлікту поділяють на основних та неосновних.Основні учасники - це ті суб’єкти конфлікту, які безпосередньо здійснюють активні (захисні або наступаючі) дії один на одного. Їх називають суб’єктами конфлікту або «опонентами» (з лат. – супротивник у суперечці). Опонента (учасника) конфлікту характеризує його ранг. Ранг опонента – рівень можливостей опонента з реалізації своєї мети у конфлікті; його фізичні, соціальні, матеріальні та інтелектуальні можливості, знання, вміння, навички, його соціальний досвід конфліктної взаємодії; широта його соціальних зв’язків, масштаби суспільної і групової підтримки. Неосновні учасники конфлікту:підбурювач, провокатор – особа чи група осіб, які можуть спровокувати конфлікт для досягнення власних інтересів;організатор – планує і керує протіканням конфлікту, передбачає шляхи захисту його учасників;посередник, медіатор – сприяє зменшенню гостроти або повному припиненню конфлікту;група підтримки – особи, які активними діями або морально підтримують ту чи іншу сторону конфлікту;пасивні свідки – особи, які не підтримують жодну із сторін;жертва – особа, яка одержала матеріальну чим оральну травму в результаті конфлікту. Сприйняття людей можуть бути трьох видів:уява про самого себе;сприйняття інших учасників конфлікту;образ зовнішнього середовища, в якому розгортається конфлікт.
54. Основні причини та функції конфліктів
Усі причини виникнення конфлікту поділяють на дві великі групи:об’єктивні;суб’єктивні.
До об’єктивних причин конфліктів відносять обставини соціальної взаємодії людей, які призвели до зіткнення їх інтересів, думок, поглядів тощо.Суб’єктивні причини конфліктів в основному пов’язані з особистісними психологічними особливостями опонентів, які призводять до того, що вони вибирають саме конфліктний, а не інший спосіб вирішення протиріччя.Основними особистісними причинами конфліктів є:низька психологічна стійкість до негативного впливу на психіку стресових ситуацій;суб’єктивна оцінка поведінки партнера як недопустимої.поганий розвитк емпатії – тобто розуміння емоційного стану іншої людини, співчуття до неї;завищені бажання чи недостатні можливості для їх задоволення – це слугує причиною міжособистісних і внутрішньо особистісних конфліктів;акцентуації характеру – надмірна вираженість якихось певних рис характеру.Серед конструктивних функцій можна виділити такі:1) інформаційно-пізнавальна. Будь-який конфлікт сигналізує про наявність проблеми, дозволяє її пізнати. 2) інтеграційна – виникнення, розвиток, вирішення конфлікту, об’єднує групи, сприяє гармонізації суспільних відносин, стимулює соціалізацію груп та індивідів;3) адаптаційна – суспільству, соціальним групам, індивідам та іншим об’єднанням, ідеологіям доводиться постійно стикатися з новими умовами.
Отже, конфлікт є неминучим явищем у житті людини, але недоцільно сприймати його як загрозу чи небезпеку. Людина здатна позитивно використати конфлікт і запобігти шкоді, яку він може завдати людям і суспільству.
