48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.

Планування сім’ї як соціальна проблема. Планування сім’ї розглядається з боку діяльності, спрямованої на обмеження дітонародження, або, за аналогією з державними установами, контроль дітонародження. Планування сім’ї та сімейну організацію охорони здоров’я визначають як ті види діяльності, що мають на меті допомогу окремим особам або подружжям досягти результатів в уникненні небажаної вагітності, народити бажаних дітей, регулювати інтервали між вагітностями, контролювати вибір часу дітонародження в залежності од віку батьків, визначати число дітей у сім’ї. Включає в себе: види обслуговування, що уможливлюють цю практику. Це санітарна просвіта та консультації з питань планування сім’ї, забезпечення контрацептивами, лікування безпліддя, просвіта з питань шлюбу та сім’ї, організація відповідних служб та заходів:генетичних консультацій, досліджень тощо. За теорією Мальтуса, є два способи скорочення кількості людства: 1)розумна контрацепція; 2)війни, голод, пошесті. Мальтузіанство стверджує, що нормальній людині притаманно самій обмежувати дітонародження.

50. Соціологія конфлікту (об’єкт, предмет).

Об’єктом конфлікту є те, на що претендує кожна з конфліктуючих сторін, тобто якась певна цінність, якою прагнуть володіти і користуватись обидва опоненти: матеріальна цінність (певні ресурси);соціальна цінність (влада);духовна цінність (ідеї, норми, принципи).Щоб стати об’єктом конфлікту, елемент матеріальної, соціальної чи духовної сфери повинен знаходитись на перетині особистісних, групових, суспільн6их чи державних інтересів суб’єктів, які прагнуть до контролю над ним.. Предмет соціології конфлікту:з’ясування соціальної природи та сутності конфліктів;з’ясування принципів діагностики конфліктів та со­ціологічний їх аналіз;типологія та класифікація конфліктів;визначення способів подолання та механізмів прав­ління соціальними конфліктами

51. Природа і сутність конфлікту.

За природою конфлікт – це соціальне явище. Суспільство не може існувати і розвиватися без конфліктів. Взаємодія особистостей завжди передбачає виникнення конфлікту як виявлення суперечностей, розбіжностей між соціальними групами, класами, ролями, державами тощо. Конфлікт створюють люди. Вони є його сторонами, учасниками, тому конфлікт – це соціальне, суспільне явище. Люди діють у ньому насамперед як соціальні істоти – представники суспільства і відповідного соціального середовища. За ними завжди стоять інтереси держави, етнічної спільноти, політичні, релігійні інтереси тощо. У поведінці людини, зокрема у конфлікті, виявляються її належність до конкретної соціальної, професійної, вікової групи, епохи, особливості її соціального статусу, соціальної ролі, яку вона в конфліктній ситуації виконує. Отже, зазначені особливості можуть бути і причинами зіткнення, суперництва між людьми і чинниками, які впливають на розвиток конфлікту. За сутністю конфлікт є зіткненням двох сторін (осіб чи груп), серйозною розбіжністю, що викликає напруження в ситуації чи взаєминах. Напруження виникає тому, що зіштовхуються позиції партнерів, під загрозою опиняються їхні інтереси, а конкретна ситуація оцінюється кожною стороною по-різному, через призму власного бачення, особистих переконань тощо. Поняття конфлікт походить від латинського слова «conflictus», що означає «зіткнення». У науковій літературі відсутнє єдине розуміння терміну «конфлікт». І соціологи, і психологи, і юристи зазначають, що однозначного, адекватного і всіма визнаного визначення соціального конфлікту ще не вироблено.Труднощі з приводу визначення поняття «соціальний конфлікт» пов’язані з тим, що конфлікт як соціальний феномен являє собою складне явище, яке проявляється у різних сферах життєдіяльності людей. Досить часто він може бути розірваний у часі та просторі, має різноманітні причини та наслідки, а тому і трактується неоднозначно. нфлікті.

52. Основні ознаки конфлікту.

Ознаками конфлікту є:наявність ситуації, що сприймається учасниками як конфліктна;неподільність об’єкта конфлікту, тобто об’єкт конфлікту не може бути поділено між учасниками конфліктної взаємодії;бажання учасників продовжити конфліктну взаємодію для досягнення своїх цілей, а не вихід із наявної ситуації. Характерними рисами конфлікту є невизначеність результату, розходження цілей і поведінки кожної зі сторін [16, с. 35].Початок конфлікту визначається об’єктивними (зовнішніми) ознаками поведінки, спрямованими проти іншого учасника. Якщо інший учасник усвідомлює, що ці акти спрямовано проти нього, і протидіє їм, то конфлікт починається; якщо дії не починаються, то виникає конфліктна ситуація.Початок конфлікту визначається за умов:перший учасник свідомо й активно діє, завдаючи шкоди іншому учаснику (опоненту), при цьому під дією розуміється як передача інформації, так і фізична дія;другий учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовано проти його інтересів;другий учасник починає у відповідь агресивні дії, спрямовані проти першого. Тільки з цього моменту можна вважати, що конфлікт почався [16, c. 52].Таким чином, конфлікт відсутній, якщо діє тільки один учасник чи учасники виконують лише розумові дії (планування мети, обмірковування плану дій, прогнозування майбутньої поведінки). Конфлікт починається тоді, коли сторони починають активно протистояти один одному, переслідуючи кожен свою мету. До цього ми маємо лише конфліктну ситуацію.Розвиток конфлікту, як правило, відбувається з поступовим розширенням складу його учасників, іноді й предмета конфлікту: виникнення невеликої конфліктної ситуації втягує у взаємодію двох суб’єктів, ті залучають своїх захисників, свідків, адвокатів; зачіпаються інтереси свідків, розростається предмет конфлікту та склад його учасників.Закінчення конфлікту — припинення дій усіх сторін-конфлік­терів, незалежно від причин, з яких почався конфлікт.