
- •Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.
- •Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання та його особливість.
- •3.Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів
- •4. Основні функції соціології та їх сутність.
- •5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.
- •7. Поняття «соціальна група». Класифікація соціальних груп.
- •9. Зв’язок соціології з іншими суспільними і гуманітарними науками
- •22. Соціальна стратифікація, її види та критерії формування.
- •33. Класифікація соціологічних досліджень
- •38. Сутність методу анкетування та його різновиди.
- •40. Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.
- •48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.
- •50. Соціологія конфлікту (об’єкт, предмет).
- •51. Природа і сутність конфлікту.
- •53. Структурні компоненти конфлікту. Поняття про ранг опонента.
- •55.Типологія конфліктів виходячи з різних критеріїв класифікації.
- •58. Сутність соціології молоді, її об’єкт,предмет, завдання.
- •59. Функції соціології молоді та х сутність.
- •61.Молодь як специфічна соціально-демографічна складова суспільства.
- •64.Державна молодіжна політика в Україні.
5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.
Соціальна спільнота — це сукупність індивідів, що реально існує й емпірично фіксується, має відносну цілісність, виступає як самостійний суб’єкт соціальної дії та поведінки і виконує ту чи іншу спільну діяльність. Соціальна спільнота – сукупність людей, що виділяються за соціально значущими критеріями. Існують три основні соціальні спільноти, їх розрізняють за кількістю та способом скупчення. Функціонально – на досягнення групової мети. Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно або організовано, мають формальний або неформальний вигляд. Соціальні спільноти бувають масовими та груповими. Масові мають статистичний характер, вони не є структурованими та однорідними. Групові визначають цілісність внутрішньою структурою. За Мертоном три основних риси груп: 1)Взаємодія між членами групи; 2)Почуття приналежності до групи; 3)Усвідомлення єдності з групою. Найбільш скупченою є група з 5 чоловік.
6. Соціальні інститути: їх сутність, основні характеристики, різновиди та функції.
Срі0оціальні інститути - (від лат. Institutum - установа) - історично установлені форми організації спільної діяльності людей. це певні форми організації і регулювання суспільного життя (політика, економіка, сім’я, релігія, освіта),Регулятивна функція проявляється в тім, що функціонування соціальних інститутів забезпечує закріплення та відтворення суспільних відносин, створюючи певні шаблони поведінки. Уся життєдіяльність кожної людини відбувається через її участь у функціонуванні різних інститутів. Інтегративна функція полягає в забезпеченні згуртування, взаємозалежності і взаємовідповідальності членів суспільства, що відбувається під впливом інституціоналізованих норм, правил, санкцій і системи ролей. Транслююча функція полягає в передаванні соціального досвіду новачкам соціальних інститутів. Комунікативна функція полягає в розповсюдженні інформації як у самому інституті з метою управління його діяльністю, так і в його взаємодії з іншими інститутами.. Залежно від формалізації та легалізації соціальних інститутів вони поділяються на: формальні і неформальні.Формальні - ті, в яких функції, засоби, методи дій знайшли вираз [ у формальних правилах, нормах, законах, мають гарантію стійкої організації.Неформальні - ті, в котрих функції, засоби, методи дій не знайшли виразу у формальних правилах, нормативах тощо (група дітей, які граються на подвір'ї, тимчасові групи, клуби за інтересами, мітингуючі групи).
7. Поняття «соціальна група». Класифікація соціальних груп.
Соціальною групою сталі спільності людей (певна кількість, але не менше трьох), які мають спільні природні та соціальні ознаки, об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами, традиціями, пов'язані системою відносин, що регулюють соціальні інститути. Соціальні групи, на відміну від масових спільностей, характеризуються:стійкою взаємодією, котра сприяє стабільності існування;відносно високим ступенем єдності;однорідністю складу;входженням у більш широкі спільності як структурні одиниці. Основний елемент групи - це її члени, люди. Всі ці складові елементи групи можна класифікувати так:члени групи;їх риси, принципи;завдання групи, засоби їх здійснення, психосоціальні механізми для реалізації цих завдань;фактори, які підтримують внутрішню згуртованість (інститути, система соціального контролю, взірці взаємоповедінки, норм);інститути та засоби регулювання зовнішньої діяльності (контакти та відносини з іншими групами) Формальною (офіційною) групою називають об'єднання людей, існування та діяльність яких юридично закріплена в нормах, правилах, законах тощо. Члени такої групи націлені на виконання певного виду діяльності і перебувають у ієрархічній структурі підпорядкування (виробничий колектив, студентська група, військовий підрозділ тощо).Неформальна група складається стихійно, її діяльність не підкріплена законодавчою базою (юридичними нормами, циркулярами). Такі групи утворюються на основі спільних інтересів, прагнень, що об'єднують людей в більш або менш стійкі структури (компанії друзів, касти, клани, злочинні групи, тимчасові ситуативні групи). Поведінка членів таких груп регламентується особливими, "неписаними" правилами, і відносини між ними мають тісний, залежний характер.
8. Теоретична (академічна) і прикладна соціологія.
Отже, теоретична соціологія зосереджує увагу на вивченні фундаментальних наукових проблем, пов’язаних з формуванням знання про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методів соціологічного дослідження. Концепції і теорії, які вона розробляє, відповідають перед усім на питання: „що пізнається?” (об’єкт), „як пізнається” (метод), пов’язані з вирішенням гносеологічних завдань. Прикладна соціологія — практична частина соціологічної науки про специфічні закони становлення, розвитку та функціонування конкретних соціальних систем, процесів, структур, організацій та їх елементів. Вона вивчає процеси, які відбуваються в певних соціологічних підсистемах, конкретних соціальних спільностях, організаціях. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, шляхи і способи використання пізнаних теоретичною соціологією засобів. Прикладна соціологія безпосередньо вивчає практичні галузі людської діяльності, збагачує такі спеціальні галузі соціологічного знання, як, наприклад, соціологія особи, соціологія релігії, соціологія сім’ї, що безпосередньо орієнтована на вирішення соціальних проблем.