18.Чинники і шляхи зростання ефективності галузі рослинництва.

Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів – робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживчих вартостей, спрямованих задовольнити відповідні потреби людей. Отже будь – яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю.[2]

Щоб зрозуміти суть ефективності виробництва галузей рослинництва потрібно провести їх комплексний аналіз.

Завданням аналізу є вивчення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат. За допомогою аналізу оцінюють досягнутий рівень виробництва продукції, виконання державних контрактів і замовлень, договорів з іншими покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства, виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили. Аналізують також причини зміни розміру посівної площі та урожайності культур, вивчають передовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції, розробляють заходи збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції, обґрунтовують стратегії розвитку галузі.

На першому етапі аналізу вивчають виробничий потенціал галузі рослинництва. Він включає грунтово – кліматичні умови і ресурси, які є в розпорядженні галузі (земля, трудові ресурси, матеріальні ресурси, технології вирощування тих чи інших культур ).

Одним із специфічних і незамінних факторів навколишнього середовища для сільськогосподарського виробництва є природні умови, які включають грунти, рельєф, клімат, водні ресурси. Їх характер зумовлюють: набір і врожайність культур, технологію і організацію робіт у рослинництві, формування парку сільськогосподарських машин і ефективність використання їх, специфічні властивості земель, розмір і характер витрат на виробництво продукції.[39]

Для оцінки потенційних властивостей грунтів та їх впливу на результати господарської діяльності необхідні дані про їх типи і грунтові особливості. Скориставшись кадастровою оцінкою окремих грунтів можна виявити залежність урожайності сільськогосподарських культур від ґрунтових відмін.

При оцінці грунтів слід враховувати і рельєф місцевості, дані про який наведено в паспортах полів.

Клімат залежить від географічного розташування підприємства і характеризує багаторічний режим погоди. Для сільськогосподарського виробництва найважливішими є такі фактори: сонячна радіація, температурний режим, кількість опадів і вологість повітря.

У поняття водні ресурси включають рівень залягання ґрунтових вод, наявність на території підприємства річок, ставків, озер, джерел водопостачання. Вони зумовлюють набір культур для вирощування в даному підприємстві, підвищують вологість повітря, що позитивно впливає на ріст і розвиток культур.

Земельні угіддя аграрних формувань об’єднують у дві групи – сільськогосподарські і несільськогосподарські. До сільськогосподарських належать земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції: рілля, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища. Структура угідь залежить як від рельєфу місцевості, так і від якості грунтів.

Співвідношення угідь визначається спеціалізацією підприємства і його виробничим напрямом.

При аналізі структури земельних ресурсів вивчається зміна і співвідношення угідь сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, тенденції, темпи і причини цих змін.

При аналізі використання земельних угідь найчастіше застосовують такі показники:

Питома вага ріллі у площі сільськогосподарських угідь ( рівень розорюваності). Її обчислюють відношенням площ ріллі до сільськогосподарських угідь;

Рівень розорюваності орних земель – відношення площі ріллі до суми площ ріллі, цілини і перелогів;

Процент посівної площі від площі землі в обробітку – відношення площі посіву до ріллі;

Питома вага зрошуваних ( осушуваних ) земель у площі орних земель. У господарствах , де зрошуються інші сільськогосподарські угіддя, визначають частку зрошуваних у площі відповідних угідь. Склад, структура, стан і зміна основних засобів характеризується натуральними, вартісними і якісними показниками. Натуральні показники дають змогу оцінити наявність основних засобів, їх склад, потребу і рівень забезпеченості підприємства засобами виробництва, фізичну і функціональну придатність їх до використання. За допомогою вартісних показників оцінюють динаміку і тенденції зміни загальних показників, якими характеризуються основні засоби. Якісні параметри характеризують споживчі властивості окремих видів основних засобів і вони неоднакові для різних їх видів.

Потребу в конкретних видах основних засобів визначають виходячи з передбачуваного обсягу робіт і нормативної потреби в засобах виконання одиниці роботи, а забезпеченість оцінюють порівнянням фактичної наявності з потребою.

Склад, структура і зміна матеріальних ресурсів характеризується натуральними, якісними і вартісними показниками.

Потребу в матеріальних ресурсах визначають виходячи з фактичних їх втрат, що склалися на підприємстві або нормативів.

Порівнюючи фактичну наявність матеріальних оборотних ресурсів з потребою в них визначають рівень забезпеченості ними підприємства.

Для оцінки забезпеченості галузі необхідними ресурсами спочатку визначають потребу в них. З цією метою використовують нормативи – середні норми, які можуть відхилятися під впливом багатьох факторів.

Достатність ресурсного потенціалу великою мірою зумовлюється і тим, як вдало підібрана технологія, наскільки вона ресурсо- і енергозберігаюча, і дає змогу отримати продукцію із заданими параметрами. Оцінка технології здійснюється на основі функціонально – вартісного аналізу. Його суть полягає в тому, що кожний елемент витрат, кожну операцію технологічного процесу аналізують з погляду виконуваних ними функцій, і оцінки того, наскільки вони необхідні при виробництві того чи іншого виду продукції.

На другому етапі аналізу вивчають виробництво продукції за обсягом, асортиментом і якістю.

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур.

Оцінку дотримання планової площі на основі порівняння фактичної посівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу визначають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її ефективності. Основними факторами, які можуть зумовить ці зміни є: метеорологічні умови аналізованого періоду, загибель посівів від хвороб, шкідників і бур’янів, зміна потреб у певній продукції, погіршення забезпечення підприємств певними ресурсами.[17]

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва є урожайність. Її рівень формується під впливом багатьох факторів, які можна об’єднати в дві групи: метеорологічні і агротехнічні.

Агротехнічні фактори включають вибір найбільш вдалого попередника, забезпеченість господарства високоякісним насінням районованих сортів, добривами, засобами захисту рослин, дотримання оптимальних строків і якості виконання всього комплексу робіт з підготовки грунту, посіву й вирощування та збирання урожаю.

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим, використовуючи натуральні і вартісні показники.

Відхилення валового збору по окремих культурах зумовлюється двома факторами – зміною посівної площі та врожайністю. Щоб виявити вплив цих факторів на зміну валового збору, застосовують метод ланцюгових підстановок.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

19. Кошторис виробництва.

Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------