29. Нагромадження капіталу і фактори, що визначають його розміри.

Сутність капіталу.

Капітал – це певні історичні економічні відносини серед власником засобів виробництва і найманим робітником.

Капітал – сума вартостей, яка приносить додаткову вартість.

Однак на відміну від інших вартостей капітал не може міцно зростися з якоюсь однією споживною вартістю. Він постійно міняє своїх речовинних носіїв. Він може виступати у формі грошей, засобів виробництва, землі, нерухомості.

Нагромадження капіталу та фактори, які визначають розміри нагромадження.

Всякий капітал є накопичення додаткової вартості. Частина додаткової вартості капіталізуючись перетворюється у капіталістичний процес, тобто процес перетворення зворотної вартості в капітал. Приєднання цієї вартості до функціонуючого капіталу є нагромадження капіталу.

Розміри нагромадження залежать від (фактори) :

Від норми додаткової вартості або від ступеня експлуатації.

Від росту продуктивної праці.

Від розміру збалансованого капіталу.

Від різниці між застосованим і споживним капіталом.

Оскільки вартість застосування у капіталі поступово переноситься на готовий продукт, а сам капітал у натуральній формі продовжує функціонувати, то він діє як дарова сила природи.

30. Номінальна та реальна зарплата

Номінальна заробітна плата - являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу.

З урахуванням ступеня розвитку суспільства, економічного, інституціонального чинників і навіть природно-кліматичних умов заробітну плату як ціну будь-якого товару визначають багато факторів:

- ступінь розвитку науково-технічного, економічного і духовного процесу країни;

- ступінь збалансованості трудових ресурсів і робочих місць, тобто співвідношення попиту і пропозиції робочої сили;

- фізичне здоров'я людини, її загальноосвітній, культурний і професійний рівень;

- умови праці (привабливість, шкідливість, організація);

- рівень організованості найманих робітників у боротьбі за свої соціальні права;

- рівень захищеності найманих робітників державою, встановлення та дотримання нею соціальних гарантій (обмеження величини робочого дня, отримання нормального співвідношення між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом).

В Україні заробітна плата формується не тільки на основі співпраці з капіталом. Організація оплати праці в нашій державі здійснюються на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів.

Реальна заробітна плата визначається обсягом життєвих засобів, який можна придбати за номінальну заробітну плату. Отже, реальна заробітна плата - це грошовий еквівалент маси товарів і послуг, які може купити працівник за оплату своєї робочої сили.

Між номінальною і реальною заробітною платою немає прямої пропорційної залежності. Вони можуть змінюватися в одному й тому самому напрямку, а можуть змінюватись і в різних напрямках (табл. 13.2). Наприклад, в умовах інфляції зростання номінальної заробітної плати часто супроводжується зниженням реальної заробітної плати. Це зумовлено тим, що в ринковій економіці діють вільні ціни. І в більшості випадків вони зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, а це призводить до падіння реальної заробітної плати і зниження матеріального добробуту населення. Проте це тільки одна з проблем у співвідношеннях номінальної і реальної заробітної плати.

Друга проблема ґрунтується на тому, що в Україні, Росії, інших країнах СНД заробітна плата відірвана від вартості робочої сили, особистого трудового внеску працівників і результатів роботи колективу. Освіта, рівень кваліфікації, трудовий стаж, навіть робочий час помітного впливу на її рівень не мають. Внаслідок цього реальна заробітна плата знизилася не менше ніж у 5, а з урахуванням виплат із соціальних фондів - приблизно в 10 разів. Особливо погіршилася ситуація з реальною заробітною платою в 2009 р.