27. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента

.Рента, яка сплачується з усіх видів земельних ділянок незалеж­но від їх якості, називається абсолютною рентою. Її причиною є: 1) монополія на землю як на об’єкт власності і 2) відчуження землі в оренду.Абсолютна рента є частиною вартості, створеної в добувній промисловості. Джерелом вартості є праця (сільське господарство, будівництво, добувна промисловість є своєрідними галузями народного господарства, так як в них рівень працемісткості перевищує середню норму в народному господарстві в цілому), а також надлишок додаткової вартості над середнім прибутком. Цей надлишок утворюється через менш низьку, ніж, наприклад, в обробній промисловості, органічну будову капіталу. Специфічною умовою створеня такої будови капіталу є відсутність витрат на сировину в добувній промисловсті. Необхідною умовою виникнення абсолютної ренти є монополія власності на землю, на ділянки для будівництва, на площі, що містять корисні копалини.Джерело абсолютної ренти – це надлишок дод. вартості над середнім прибутком створ. в с/господарстві.Механізм її одержання такий: органічна будова капіталу традиційно нижча в с/г ніж в пром., тому дод. вартість у с/г більша ніж у промисловості. Приватна власність на землю перешкоджає вільному доступу капіталу у с/г, тому дод. дохід створений у с/г затримується і приймає форму абсолютної ренти, тобто не зрівнюється в середній прибуток з іншими галузями промисловості.

28. Міграція капіталу.

Міграція капіталу - переміщення капіталу в межах території однієї країни, а також з однієї країни в іншу (міжнародна міграція капіталу) в пошуках сфер більш прибуткового застосування. Міграція капіталу всередині капіталістичних країн пов'язана з відкриттям нових родовищ корисних копалин, можливістю використання більш дешевої робочої сили, більш дешевої землі і т. д. Вона може прискорити економічний розвиток територій, де спостерігається приплив капіталу, і, навпаки, уповільнити розвиток територій, де ослабли процеси капіталоутворення у зв'язку з його відпливом.

Міжнародна міграція капіталу може бути двох видів: з переміщенням власника разом з капіталом в іншу країну і без переміщення власника капіталу. Міграція капіталу разом з власником значно прискорює економічне зростання в країні його додатки, так як одержувана на капітал прибуток, як правило, залишається в країні і використовується для подальшого накопичення капіталу. У XIX в. порівняно швидкий економічний розвиток США було, зокрема, пов'язано зі значною міграцією в США західноєвропейських, особливо англійських, капіталів разом з їх власниками.

Міграція капіталу без переміщення власника - вивіз капіталу, - одержала широкий розвиток в епоху імперіалізму, спрямована на встановлення панування монополій однієї країни над економікою інших країн і пов'язана з отриманням та переказом в метрополію значної частини прибутку, одержуваної на вивезений капітал. Міжнародна міграція капіталу надає важливе вплив на платіжний баланс країни.

Міграція капіталу у підприємницькій формі показується в платіжному балансі за статтею «рух довгострокового капіталу». Як правило, розвинуті капіталістичні країни мають дефіцит за цією статтею, так як вивозять капіталів більше, ніж ввозять. Цей дефіцит компенсується зазвичай великим позитивним сальдо за статтею "доходи від іноземних інвестицій», яка показується в розділі платіжного балансу по поточних операціях.

Міграція позичкового капіталу. Відображається на статті «рух короткострокового капіталу». Короткострокові капітали досить рухливі, часто переміщаються з однієї країни в іншу в зв'язку з зміною або майбутнім зміною курсу валют, зміною ставки відсотка та інших умов і тому отримали назву «гарячих грошей». Значне переміщення «гарячих грошей» у пошуках кращих умов докладання може різко погіршити стан платіжного балансу і викликати кризу валюти даної країни.

У післявоєнні роки масова міграція короткострокового капіталу неодноразово була однією з причин кризи англійського фунта стерлінгів. У зв'язку з тим що міграція капіталу робить істотний вплив на економічний розвиток країни, вона стала однією з сфер державно-монополістичного регулювання. Істотно стримують міжнародну міграцію капіталу валютні обмеження. Ряд країн, зокрема Японія, протягом тривалого часу стримували приплив іноземного капіталу в економіку своєї країни. В останні роки у багатьох країнах, у тому числі в Японії, виявляється тенденція до ослаблення обмежень на міжнародний рух капіталу.