1. Безробіття: його причини, види, наслідки 2. Визначеня предмету політична економія .Функціїї політ економ 3. Власність як економічна категорія 4. Величина вартості товару. Індивідуальний та суспільно-необхідний робочий час 5. Виникнення грошей 6. Вартість та капіталістичні витрати вир-ва: 7. Виробництво і обіг. Витрати обігу і їх види. 

8. Виробництво, розподіл і перерозподіл, та використання національного доходу.  9. Господарський механізм, його сутність та елементи 10. Глобальні проблеми людства

11. Двоїстий характер в товарах праці, конкретна і абстрактна праця 12. Додатковавартість. Два способи виробництва ДВ. Абсолютна та відносна ДВ. Надлишкова ДВ. 13. Домогосподарство в системі економічних відносин. 14. Диференційна рента. 15. Диференційна рента І, диференційна рента ІІ.

16. Економ. система: сутність та структурні ел-ти. 17. Економічна діяльність як основна умова існування та розвитку с-ва. 18 Економічний закон та їх обєктивний характер 19. Економічні потреби суспільства їх суть і класифікація 20. Економічна система сучасного капіталізму.

21. Закон вартості 22. Закон тенденції норми прибутку до зниження та протидіючі фактори. 23 Земельна рента та її форми. Рента і орендна плата 24. Конкуренція та її функції, моделі ринків. 25. Кругооборот капіталу і його три стадії. Функціональні форми капіталу.  26. Кредит: сутність, функції і форми 27. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента 28. Міграція капіталу. 29. Нагромадження капіталу і фактори, що визначають його розміри.

30. Номінальна та реальна зарплата 31. .Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал.  32. Основні напрямки державного регулювання економіки 33. Просте і капіталістичне товарне виробництво: загальні риси та відміності 34. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості товару 35. Перетворення грошей у капітал 36. Підприємство, як суб’єкт ринкової економіки 37. Підприємництво: сутність, умови функціонування, види та функції 38. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості. Відмінність позичкового капіталу від лихварського капіталу. 39. Позичковий процент: сутність, джерело, норма, тенденція 40. Перехідна економіка: сутність, риси, типии

41. Робоча сила 42. .Робочий день 43. Рента та орендна плата. Ціна землі та її динаміка 44. Сутність еколномічного інтересу 45. Сутність і функції грошей 46. Сутністькапіталу: постійнний і змінний капітал. 47.Сутність заробітної плати 48. Сутність прибутку.Норма і маса прибутку. 49. Сутність ринку. Попит та пропозиція в механізму ринку. 50. Сукупний продукт с-ва і його вартісна та натурально-речова форми. Два підрозділи сус-ного вир-ва.  51. Світове́ господа́рство  52. Товарне виробництво: причини виникнення та основні риси 53. Товар і його властивості: споживна вартість і вартість. Мінова вартість 54. Торговий капітал: сутність та особливості. 55. Торговий прибуток та механізм його утворення. 56. Форми зарплати. 57. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.  58. Фінансовий капітал: виникнення, сутність та форми панування 59. Форми міжнародних економічних відносин 60. Циклічний характер відтворення в ринковій економіці. Фази циклу 61. Час обороту капіталу і його складові частини. Швидкість обороту капіталу

1. Безробіття: його причини, види, наслідки Зайнятість є невід’ємним і ключовим елементом відтворення сукупної робочої сили, працездатного населення. Цс тому, що без зайнятості працездатне населення — не функціонує як фактор виробництва, не створює той продукт, який іде на відтворення робочої сили. Зайнята людина праці є одночасно складовою продуктивних сил і носієм усієї системи економічних відносин.

В у монах ринкової економіки повна зайнятість не означає відсутності безробіття, вхідні економісти доводягь, що повна зайнятість досягається тоді, коли рівень безробіття не перевищує її природного рівня. В даний час вважається, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5—6 % робочої сили. Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні братися до неї.

Основними його видами є природне і циклічне безробіття.

Складові природного безробіття, чинники, які його виправдовують, і його динаміку.

Природне безробіття є добровільним, фрикційним і структуриим.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою. Існування добровільного безробіття вказує на важливість правильного розуміння безробіття. Економіка може ефективно функціонувати, і навіть тоді вона породжує певне безробіття. Частина з цих людей офіційно вважаються безробітними. Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу після закінчення навчання або через переїзд в інше місто. Структурне безробіття означає невідповідність між пропонування і попитом на працівників. Ця невідповідність виникає тоді, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропонування не може швидко пристосуватися до цього.

Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон'юнктури і характеризується своєю тривалістю. Якщо надто висока з позицій ринкової рівноваги заробітна плата не знижується, то виникає надлишкова робоча сила. Тільки частина робітників отримує роботу, решта стають вимушено безробітними. Циклічне безробіття - це безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.

Закон Оукена стверджує, що кожен 1 % привищення рівня безробіття вище природного рівня, призводить до недоотримання ВВП в розмірі 2,5 %. Циклічне безробіття існує лише в період спаду ділової активності. Великі розміри безробіття негативно впливають як на відтворення ВВП, так і на відтворення робочої сили.

Відтворення робочої сили в ринковій економіці — це безперервний процес відтворення зайнятої його складової і незайнятої.

Рівень безробіття вимірюється нормою безробіття, а саме:Рівень безробіття = безробітні/ робочу силу*100.

Якщо рівень безробітті перевищує норму природного безробіття, то в країні існує безробіття.

Соціальні наслідки безробіття.

Безробіття в механізмі відтворення робочої сили — це не тільки економічне лихо, воно завдає людям великих соціально-психологічних збитків.

Втрата роботи істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально- психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. Невипадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3—5 % ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. її діяльність здійснюється за такими напрямами: а) регулювання рівня й тривалості безробіття і б) соціальний захист безробітних.

Зниженню безробіття сприяє: -економічна політика, спрямована на підтримання стійкого розвитку суспільного виробництва, стримування інфляції та підтримання сукупного попиту; -збільшення тривалості навчання пересічного громадянина; -посилення гнучкості заробітної плати; -державна політика, спрямована на захист і підтримку вітчизняного виробництва та вітчизняного ринку;

Безробіття — закономірний елемент відносин зайнятості і відтворення робочої сили в ринковій економіці.

2. Визначеня предмету політична економія .Функціїї політ економ Перші спроби аналізу економічних явищ ми бачимо ще в античний період. Виникнення структурованих спеціалізованих економічних досліджень відноситься початку 17 ст. часу зародження капіталістичних стосунків і формуванні національних ринків. Саме тоді виник термін політична економія. Вперше застосував француз Антуан де Монкріт’єм. Меркантилізм – перша школа політичної економії. Джерело багатства – торгівля. Фізіократи. Джерело багатства – виробництво, але тільки в с/г. Зробили першу спробу аналізу відтворення суспільного капіталу. Представник: Француа Кене. Класична школа політекономії. Представники: Адам Сміт, Віл’ям Петі, Д. Рекардо – заклали основи трудової теорії вартості, зробили спробу пояснити закони, що управляють економічними явищами. Квінтесенцією класичної політекономії являється вчення Карла Маркса, яке стало фундаментом формування економіки, як науки з чітко визначеним предметом. Сучасно-економічна теорія характеризується великою різноманітністю напрямків, шкіл,течій. Неокласична – в основі уявлення про ринок, як про саморегульовану систему. Ринковий механізм саморегулювання вважається єдиним ефективним засобом функціонування економіки. Державне втручання призводить до порушення ринкової рівноваги. Грунтується на теорії граничної корисності і граничної продуктивності праці. Кєнсіанство – виникло в 30-ті рр. 20 ст., внаслідок світової кризи 1929-1933 рр. і нездатності капіталістичної економіки до саморегулювання. Засновник – Кєйнс. Монатиризм – говорить про неможливість прямого втручання держави в економіку. Держава потрібна втручатися в економіку тільки за допомогою непрямих заходів. Інститутсіоналізм: об’єкт дослідження – громадські інститути. Державна корпорація про спілки. Політекономія – наука, що вивчає соціально-економічні або виробничі відносини людей, як форму розвитку продуктивних сил суспільства. Вивчає виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами і надбудовою. Люди здійснюють процес виробництва не по одинці, між ними створюються певні економічні виробничі відносини. Виробничі відносини – відносини, які об’єктивно формуються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживанні матеріальних та духовних благ. Функции ПЭ. ПЭ вивчає відносини для людей у вирішальній сфері їх життєдіяльності: в пр.-хоз. экон. діяльності. Значення ПЭ у суспільства може бути охарактеризоване її функциями. ПЭ як із галузей наукового знання, выполняет: 1) пізнавальну функцію. Нею ПЭ забезпечує накопичення наукових знань у області пр.-хоз. діяльності людей, а загалом - нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знанням об'єктивних законів экон. розвитку суспільства, силою наукового предвидения. 2) методологічну. ПЭ вивчає произв.-хоз. відносини людей глибинної їх сутності. Це фундаментальна наука, є методологічної основою всіх экон. наук. Це свого роду экон. философия. 3) практичну. ПЭ - теоретична основа экон. політики д-ви, підприємств, фірм. За підсумками відкритих нею законів і його теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні мети, экон. стратегію і тактику. ПЭ сприяє нарощуванню экон. потенциала. 4) ідеологічну. ПЭ формує погляди, громадські ідеї, суспільну свідомість. Є вихідної основою формування экон. і політичного мислення. У ПЭ була надто заідеологізована. Проявлялося це у нав'язуванні громадянської свідомості декларативних схем, відірваних від реальности.

3. Власність як економічна категорія

Власність – це не річ, а відношення між людьми з приводу виробництва і присвоєння благ – продуктів праці і природи, це відношення суб’єктів один до одного відповідно до їх відношення до матеріалів, предметів, знарядь.Юридичний аспект власності – правове оформлення володіння, розпорядження та використання об’єкта власності Політекономічний аспект власності – відображає реальне привласнення умов виробництва і результатів. Суб’єкти – фізичні і юридичні особи, які в процесі відчуження – привласнення благ і послуг – вступаюст між собою у відносини власності. Об’єктами є все розманіття національного багатства, включаючи землю з надрами, водний і повітряний простір, засоби виробництва, робочу силу і результати її діяльності.До характерних ознак категорії власність можна віднести:Власність – соціально-економічне, виробниче відношння між людьми, а не відношення до речей, Власність – результат суспільного розвитку, а не розвитку окремої людини, Власність – відношення по присвоєнню благ і послуг. Оскільки блага виробляються за допомогою засобів виробництва, то провідними, пріоритетними є відношення по присвоєнню засобів виробництва. Упевних умовах засоби виробництва можуть відчужуватись від безпосереднього виробника, тому власність на засоби виробництва являє собою соціальну форму поєднання робочої сили із засобами виробництва і визначає історичний тип даного способу присвоєння.У реальній дійсності власність виступає у конкретній історичній формі.На поверхні суспільного життя відносини власності виступають як право власності.

4. Величина вартості товару. Індивідуальний та суспільно-необхідний робочий час.Величина вартості товару- є середньозважені витрати суспільної абстрактної праці на одиницю даної споживчої вартості.Величина вартості складається об’єктивно і залежить від умов виробництва,а значить,не залишається постійною. Індивідуальний робочий час — час, затрачений окремим товаровиробником на виробництво одиниці товару чи – послуги. Суспільно-необхідний робочий час – робочий час, який потрібно для виготовлення будь-якої споживної вартості при наявності суспільно нормальних умов виробництва,і при середньому в данному суспільстві і у данний період часу рівні технології, продуктивності та інтенсивності праці. Наприклад, на виготовлення певного товару одні виробники втрачають 10. а інші — лише 8 год. Проте більшість створює цей товар за 9 год. Саме ці витрати відповідають суспільно необхідним і визначають вартість товару. Ті виробники, які витрачають часу більше, ніж це суспільно необхідно, реалізуючи товари, не відшкодовують витрат, а отже, не можуть відновлювати виробництво. І, навпаки, ті, що витрачають менше часу, ніж це суспільно необхідно, мають додаткові можливості для розширення та вдосконалення виробництва. Це означає, що продуктивніша праця за однаковий проміжок часу створює більшу вартість. Фактори, що впливають на величину вартості:1.Продуктивність праці - це результативність праці чи кількість продукції, виробленої працівником в одиницю часу. Величина вартості товару назад пропорційна продуктивності праці.2. Інтенсивність праці - це ступінь його напруженості, що виміряється витратами праці в одиницю часу.Зі зміною інтенсивності праці змінюється загальна величина вартості, тому що змінюється загальна кількість виробленої продукції, але вартість одиниці продукції не змінюється, тому що умови виробництва залишаються незмінними. Складність праці. Праця буває проста і складна.Проста праця - це праця некваліфікованого працівника, що не володіє спеціальною підготовкою.Складна праця вимагає спеціального навчання.

5. Виникнення грошей Виникнення та розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сутності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків: • по–перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного — грошового;• по–друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;• по–третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує.

6. Вартість та капіталістичні витрати вир-ва:Вартість (w) складається з витрат минулої і живої праці, тобто визначається витратами праці. W=C+V+m, де С – постійний капітал, V – змінний капітал, m – додаткова вартість. Вартість показує, во що обходиться вир-во товару суспільству. Підприємцеві виробництво товару обходиться дешевше. Воно пов’язано з витратами капіталу. Це витрати вир-ва підприємця. Тобто, йому виробництво коштує вартість капіталу. ВВ=С+V, ВВ – витрати вир-ва.

Категорія “витрати виробництва” належить до загальноекономічних (тих, що відображають реалії у декількох суспільно-економічних формаціях). За умов капіталізму вона набуває специфічної суспільної форми — капіталістичних витрат виробництва.

Формула капіталістичних витрат виробництва: К = С + V,

З боку вимог суб’єктно-об’єктного підходу капіталістичні витрати виробництва представляють собою, передусім, відносини економічної власності між капіталістами і найманими працівниками з приводу формування та розвитку витрат постійного та змінного капіталу та привласнення при цьому додаткової вартості у товарній формі. У Кількісному аспекті — це витрати капіталу.

Оскільки постійний і змінний капітал споживаються у процесі виробництва, то для постійного повторення останнього необхідно із вартості реалізованих товарів виділити частину коштів на їх заміщення. (З боку речового змісту — це вартість зношених засобів виробництва та спожитої робочої сили.) Отже, з погляду процесу відтворення капіталістичні витрати виробництва є частиною реалізованої вартості товару, що перетворюється на елементи продуктивного капіталу, тобто авансується на продовження безпосереднього виробництва. Внаслідок цього відбувається відокремлення цих процесів і їх теоретичне осмислення в окремій категорії. Саме витратами праці визначається вартість товару для суспільства. Однак з точки зору капіталіста справа виглядає інакше. Для нього витрати на виробництво товару вимірюються витратами капіталу. У першому випадку мова йде про дійсні витрати виробництва, у другому — капіталістичні витрати виробництва. Вони відрізняються на величину додаткової вартості, яка є результатом додаткової праці найманого робітника і яку безплатно привласнює капіталіст. Слід звернути особливу увагу на те, що капіталістичні витрати виробництва відбивають реальні виробничі відносини капіталістичного суспільства. Вони визначають конкурентоспроможність підприємців і виділення їх із вартості товару є об’єктивною необхідністю.Вплив на вартість товару складових частин витрат виробництва.

Вартість спожитих засобів виробництва — постійний капітал — тільки переноситься на товар. Збільшення або зменшення цих витрат збільшує або зменшує вартість товару. Особливу увагу слід звернути на те, що зміна витрат на заробітну плату не впливає на величину вартості товару. Вона лише впливає на величину капіталістичних витрат виробництва та пропорцію, у якій знову створена вартість розпадається на змінний капітал та додаткову вартість.