226. Права та обов’язки платника ренти

Платник ренти зобов’язаний:

·     виплачувати періодично ренту на умовах, передбачених договором (ст. 731 ЦК України). Це основний обов’язок платника ренти, який виникає з передачею майна. Обов’язок платника ренти ґрунтується на наданій йому за договором ренти економічній можливості вільно використовувати річ у власному інтересі;

·     застрахувати ризик невиконання виконання своїх обов'язків у випадку, якщо така умова зазначається в договорі ренти (п. 3 ст. 735 ЦК України);

·     нести ризик випадкової загибелі або випадкового псування майна переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти (п. 1 ст. 742 ЦК України). Наділення платника ренти даним обов’язком свідчить про те, що він не звільняється від виплат ренти у випадку загибелі або випадкового псування майна, переданого під виплату безстрокової ренти. Збереження обов’язку по виплаті ренти після загибелі майна є не зовсім справедливим по відношенню до платника ренти, адже майно у даному випадку є джерелом утворення рентного доходу. Після випадкової загибелі майна цей дохід платнику ренти буде ні з чого утворювати. Як видається, випадкова загибель майна має припиняти обов’язок по виплаті ренти;

·     продовжувати виплачувати ренту до закінчення строку договору ренти незалежно від того, загинуло чи зіпсоване майно передане під її виплату (ст. 743 ЦК України) Існування подібного обов’язку обумовлюється тим, що майно відчужується на певний строк під виплату рентного доходу. Для одержувача ренти важливим є виплата ренти протягом певного строку, оскільки він розраховує отримати визначений доход. Якщо платник ренти погоджується виплачувати ренту на протязі певного строку (у тому числі й за життя людини), то тим самим він бере на себе певну відповідальність за його забезпечення;

·     якщо договором ренти передбачені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти (п. 2 ст. 739 ЦК України), він зобов’язаний виконати їх;

·     розрахуватися з одержувачем ренти в разі пред’явлення останнім вимоги про розірвання договору ренти з приводу невиконання чи неналежного виконання умов договору (ст. 741 ЦК України). Особливість даного обов’язку випливає з порушення ним свого обов’язку по виплаті ренти й  полягає в тому, що завдяки його здійсненню задовольняється право на компенсацію (винагороду) одержувача ренти, тобто даним обов’язком встановлюється своєрідна міра відповідальності платника ренти за порушення ним обов’язку ренти.

Платнику ренти, окрім обов’язку виконати умови відмови від договору ренти (п. 2 ст. 739 ЦК України) належить і право здійснити цю відмову за власним бажанням на умовах, передбачених договором. Так, він  згідно з п. 1 ст. 739 ЦК вправі відмовитися від договору безстрокової ренти. Це право є проявом односторонньої відмови платника ренти від виконання договору ренти (ст. 651 ЦК України). Законодавець не визначає, коли вона може бути здійснена від дня укладення безстрокового договору ренти, тому дана відмова від договору ренти може бути здійснена тоді, коли платник ренти забажає це зробити. Для її здійснення платник ренти має за три місяці письмово повідомити одержувача безстрокової ренти про свої наміри й розрахуватися з ним у повному обсязі (п. 3 ст. 739 ЦК України). Звичайно, під умовою односторонньої відмови від договору ренти розуміється викуп ренти як різновид відступного.

Платник ренти має право вимагати припинення зобов’язання щодо виплати безстрокової ренти або зміни умов її виплати у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти (п. 2 ст. 742 ЦК України). Це право до певної міри спрямовується на реалізацію права на відмову від договору безстрокової ренти. Проте від нього воно відрізняється тим, що може здійснюватись не безпідставно, а за наявності випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.