226. Елементи договірного зобов’язання ренти

Суб’єктами договірного зобов’язання ренти є сторони договору ренти. Сторонами договору ренти є одержувач і платник ренти. Як одержувачами, так і платниками ренти можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи в межах їх цивільної праводієздатності. Платником ренти також може бути й держава в особі відповідних фінансових органів, наприклад, казни або фонду державного майна. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Предметом договору ренти є майно (окрема річ, сукупність речей або майнові права та обов'язки), яке передається у власність платника ренти, і сама рента.

Домовленість сторін договору ренти втілюється в наділенні його сторін суб’єктивними правами і обов’язками, що виникають після укладення договору ренти. Ці права й обов’язки носять суб’єктивний характер, оскільки вони виникають тільки у сторін договору ренти. Наявність у сторін договору ренти суб’єктивних прав і обов’язків дозволяє одержувачу ренти вимагати певної поведінки від платника ренти, визначеної між ними договором ренти. Кредитором у рентному правовідношенні вважається одержувач ренти, боржником – платник ренти. Їх права та обов’язки, власне, і становлять зміст договірного рентного правовідношення.

226. Права та обов’язки одержувача ренти

Обов’язок одержувача безстрокової ренти полягає в тому, що він не може відмовитися від прийняття умов відмови від договору безстрокової ренти (ст. 739 ЦК України). Будь-які заперечення одержувача безстрокової ренти (наприклад, небажання припинення договору ренти) не можуть бути перешкодою для реалізації платником ренти свого суб’єктивного права на відмову від договору безстрокової ренти. Заперечення одержувача ренти є слушними тільки в тому випадку, якщо вони стосуються погодженої між сторонами умови про відстрочення на певний строк здійснення відмови платником ренти від договору ренти. Отже, виконання платником ренти умов відмови від договору безстрокової ренти є обов’язковим для прийняття одержувачем ренти.

Права одержувача ренти. Одержувачу ренти належать усі ті права, яким кореспондують відповідні зустрічні обов'язки платника ренти. Зокрема, одержувач ренти має право:

· вимагати від платника ренти періодичних виплат ренти на умовах і в строки, передбачені договором;

· у випадку, коли договором ренти передбачається оплатне відчуження майна у власність платника ренти під виплату ренти (ст. 734 ЦК України), одержувач ренти вправі вимагати здійснення оплати цього майна;

· вимагати надання забезпечення виплат ренти шляхом страхування ризику невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків платником ренти, у випадку, якщо така умова вимовляється в договорі ренти (п. 3 ст. 735 ЦК України);

· вимагати виплат ренти до закінчення дії строкового договору ренти незалежно від того, загинуло чи зіпсоване майно, передане під її виплату (ст. 743 ЦК України);

· одержувачу ренти належить право на розірвання укладеного безстрокового договору ренти у випадках, передбачених (ст. 740 ЦК України), зокрема, тоді, коли:

1)  платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2)  платник ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплат ренти;

3)  платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ренти в розмірі та в строки, що встановлені договором;

4)  одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

Одержувач ренти при розірванні договору ренти має право зажадати відшкодування збитків, що спричинені невиконанням чи не належним виконанням договору ренти (ст. 623, п. 5 ст. 653 ЦК України). При розірванні договору безстрокової ренти між сторонами проводяться розрахунки за правилами, що передбачаються ст. 741 ЦК України.