211. Поняття договору міни та його видова характеристика.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ст.. 715 ЦК). Правове регулювання договору міни здійснюється гл.54 ЦКУ та іншими актами.

Договір міни належить до різновиду договору купівлі-продажу, тому до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Також договір міни належить до взаємних (означає, що кожна сторона має як обов’язки, так і права), консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов) та відплатних договорів.

212. Елементи договірного зобов’язання.

Елементами договору міни є суб’єкт, об’єкт та зміст.

Сторонами договору є продавець та покупець (дієздатні фізичні або юридичні особи). Причому кожна із сторін є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує.

Предметом договору є товар, його кількість, якість та асортимент. Правове регулювання здійснюється за правилами купівлі-продажу (якщо це не суперечить суті зобов’язання).

Зміст договору становлять права та обов’язки сторін, які полягають у тому, що кожна із сторін зобов’язується передати у власність іншій стороні один товар взамін на інший. Зокрема, розподіл прав та обов’язків між учасниками договору міни, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору визначається згідно з нормами про договір купівлі-продажу.

213. Предмет договору міни.

Предметом договору є товар, його кількість, якість та асортимент. Правове регулювання здійснюється за правилами купівлі-продажу (якщо це не суперечить суті зобов’язання).

Умова про предмет є істотною. Предметом може бути:

а) товар (наявний на момент укладення договору чи буде створений у майбутньому);

б) майнові права (наприклад зафіксовані у цінних паперах);

в) право вимоги, що не має особистого характеру.

214. Форма договору міни.

Форма договору визначається відповідно до загальних умов, що їх висувають до форми будь-якого цивільно-правового договору.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не передбачено законом. Однак сторони за домовленістю між собою можуть це правило змінити.

215. Права та обов’язки покупця і продавця за договором міни.

Права та обов’язки сторін, які полягають у тому, що кожна із сторін зобов’язується передати у власність іншій стороні один товар взамін на інший. Зокрема, розподіл прав та обов’язків між учасниками договору міни, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору визначається згідно з нормами про договір купівлі-продажу.

Тобто, основними обов’язками продавця є: передати товар належної якості, комплектності та асортименту, у відповідній тарі та упаковці; а основним обов’язком покупця є прийняти цей товар.

226. Сторони договору дарування

Дарування майна іншим особам є виключним правом власника майна, яке є предметом договору.За договором дарування, одна сторона - дарувальник, інша – обдаровуваний. Стороною договору дарування може бути будь-який суб'єкт цивільного права: фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Фізичні особи — дарувальники повинні мати відповідний обсяг дієздатності. На відносини дарування поширюються загальні правила щодо обсягу дієздатності фізичних осіб в цивільних відносинах. Обдаровуваним може бути будь-яка фізична особа незалежно від обсягу дієздатності.  Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Неповнолітні можуть бути дарувальниками стосовно предметів, які мають невисоку вартість. Особи віком від 14 до 18 років можуть укладати договори дарування за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальників. Юридична особа може бути стороною договору дарування, якщо це не суперечить установчим документам такої юридичної особи. Договір дарування допускається укладати за посередництвом представника. Тобто, дарування не належить до правочинів, які повинні укладатися особисто. Зміст доручення визначається з урахуванням відповідних положень ЦК і чинного законодавства. Водночас стосовно доручень на укладення договорів дарування встановлено особливі вимоги, а саме — повинно бути вказано ім'я обдаровуваного, якщо йдеться про фізичну особу, найменування юридичної особи.