197. Відумерлість спадщини

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. 2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. 3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. 4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. 5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

198. Частки спадкоємців у спадщині.

Згідно з ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них

Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір част­ки у спадщині когось із них.

У випадку очікування дитини, зачатої за життя спадкодавця, інші його спадкоємці не мають права провести поділ спадщини, доки не народиться дитина. Якщо досягнута згода спадкоємців на зміну розміру часток при отриманні рухомого майна, то поділ провадиться в спрощеному порядку: кожний зі спадкоємців одержує в на­турі майно, призначене йому відповідно до усної угоди між ними. Якщо в складі спадщини є майно, розпорядитися яким спадкоємці можуть лише за на­явності свідоцтва про право на спадщину (жилий будинок, автомобіль, грошовий внесок тощо), то поділ провадиться шляхом вчинення нотаріально посвідченого договору. Якщо згоди щодо поділу майна спадкоємцями не досягнуто, поділ спадкового майна провадиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоєм­ців за законом або за заповітом.

Отже, частки  кожного  спадкоємця  у  спадщині  є рівними,  якщо  спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. існує категорія осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Це неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вони спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки в спадщині може бути зменшено судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, що мають істотне значення.

199. Охорона спадкового майна та управління спадщиною.

Охорона спадкового майна здійснюється до закінчення строку для прийняття спадщини. Заходи щодо охорони приймає нотаріус в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, він і припиняє. Витрати на охорону відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині. Якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що спадкується за законом. Перед вжиттям заходів щодо охорони нотаріус вчиняє низку дій: визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місце знаходження, перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Для охорони нотаріус проводить опис спадкового майна, призначає його охоронця, передає майно йому на зберігання.

Якщо під час вчинення заходів щодо охорони з’ясується, що у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення ін. дій для утримання його в належному стані, нотаріус, у разі відсутності спадкоємців або виконавців, за заявою заінтересованої особи, укладає договір на управління спадщиною з цією особою. Управитель спадкового майна має право вчиняти будь-які дії, спрямовані на збереження (не може відчужувати). Управитель має право на оплату. Договір припиняється у разі появи спадкоємців, прийняття спадщини або визнання судом її відумерлою.