185.Вимоги до заповіту

Заповіт має бути складений у письмовій формі і нотаріально посвідчений. Особливість заповіту полягає в тому, що він міс­тить в собі волю спадкодавця, яку він висловив ще за життя, але безпосереднє здійснення цієї волі можливе лише за умови смерті спадкодавця.

До нотаріально посвідчених прирівнюються заповіти, які посвідчені певними посадовими особами (головними та черго­вими лікарями, директорами будинків для осіб похилого віку та інвалідів, капітанами суден, начальниками експедицій, коман­дирами військових частин, начальниками виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів).

При посвідчені заповіту посадовими особами обов'язкова участь двох свідків. Свідками не можуть бути спадкоємці, близькі родичі, особи, які не можуть підписати і прочитати заповіт.

Оскільки заповіт є типовим одностороннім правочином, за­повідач має право змінити або скасувати його в будь-який час незалежно від волі інших осіб. Скасування заповіту можливо двома способами:

а) складанням нового заповіту;

б) шляхом подачі до нотаріального органу заяви про скасу­ вання раніше складеного заповіту.

Заповіт, який складається пізніше, може і не скасовувати чи змінювати попередні, а лише доповнювати їх шляхом визна­чення долі майна, яке раніше нікому не заповідалося.

186. Види заповітів

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Види:

1. Заповіт з умовою

Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

2. Заповіт подружжя

Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

3. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

187. Скасування та зміна заповіту

За життя заповідач вправі в будь-який час скасувати заповіт. Із ст. 1254 ЦК випливає два способи, за допомогою яких заповідач може скасувати заповіт:

1)            скласти новий заповіт, який скасовує попередній;

2)             скасувати заповіт шляхом вчинення самостійного одностороннього правочину — скасування заповіту.

У першому випадку скасування заповіту є частиною нового заповіту. Та навіть новий заповіт не міс­тить прямої вказівки про скасування попереднього заповіту, в силу приписів ч. 2 ст. 1254 ЦК заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Таким чином, новий заповіт повністю скасовує попередній заповіт у випадку, коли у но­вому заповіті міститься пряма вказівка про скасування попереднього заповіту або коли зміст нового заповіту повністю замінює попередній. Якщо попередній заповіт частково суперечить новому, він втрачає чинність частково, тобто в цій частині.

У другому випадку спадкодавцем вчиняється окремий односторонній правочин — скасування за­повіту. Юридичним наслідком такої заяви є те, що за відсутності нового заповіту спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 1254 ЦК скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто та в порядку, установленому ЦК для посвідчення заповіту.

 Таким чином, скасування заповіту може вноситись як на підставі нового заповіту, так і на підставі заяви про скасування заповіту.

Наведена теза не суперечить ч. 7 ст. 1254 ЦК, за якою скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться в порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту. У цій нормі ЦК йдеться саме про процесуальний порядок скасування або зміни заповіту — особисте звернення до нотаріуса (ч. 2 ст. 1234 ЦК), викладання документа про скасування заповіту заповідачем власноручно або за допо­могою загальноприйнятих технічних засобів, викладення цього документа нотаріусом власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (ст. 1248 ЦК), особисте підписання документа заповідачем (ч. 2 ст. 1247 ЦК) або відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК. Такий процесуальний порядок в силу ч. 7 ст. 1254 ЦК застосовується нотаріусом при оформленні скасування заповіту шляхом скла­дання заповідачем заяви. У разі коли заповідач бажає лише скасувати заповіт, не складаючи нового, наведеним нормам ЦК буде відповідати складання заяви про скасування заповіту.