151. Поняття та види неустойки

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема,в разі прострочення виконання. Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на :

а) законну, тобто встановлену в нормативному порядку – в законі або іншому правовому акті ;

б) договірну, яка встановлюється безпосередньо і нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.

ЦК України встановлює класифікацію неустойок залежно від можливого стягнення збитків. Відповідно до цього критерію неустойки поділяються на чотири види :

1) залікова ( неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сумою неустойки).

2) штрафна (неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання);

3) виключна (неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань тільки сплатою неустойки і взагалі виключає можливість стягнення збитків);

4) Альтернативна (неустойка передбачає можливість стягнення або неустойки, або збитків ; але в цьому випадку кредитор повинен зробити вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов’язання і встановлено розмір збитків. Кредитор відповідно має визначитися з тим, чи буде стягуватися неустойка, чи будуть стягуватися збитки ще до того, як боржником було допущено порушення виконання зобов’язання).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

151. Поняття та умови застосування завдатку

Завдаток належить до тих способів забезпечення виконання зобов’язань, які найбільш активно застосовуються у відносинах з участю громадян. Відповідно до Цивільного кодексу України завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку. Крім того, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше.

Таким чином, завдаток можна віднести до зобов’язально-правових способів забезпечення виконання зобов’язання.

Завдаток виконує кілька функцій. Завдаток виконує три функції: платіжну, засвідчувальну і забезпечувальну. По-перше, оскільки завдаток видається в рахунок належних платежів, він виступає передусім засобом платежу. По-дуге, сам факт передачі завдатка від однієї до іншої договірної сторони підтверджує, що між сторонами укладено угоду, що й закріплюється передачею завдатку. По-третє, завдаток виступає як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

Платіжна -гроші передані однією стороною іншій стороні, ідуть до заліку тих сум, які належать за договором. Засвідчу вальна – міститься у передачі завдатку, що свідчить про наявність між сторонами головного зобов’язання. Забезпечувальна-виражається в тому, що законом передбачені майнові наслідки, тобто визначається доля переданої грошової суми в разі невиконання однією із сторін зобов’язання, що забезпечено завдатком. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку. Крім того, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше. Завдаток слід відрізняти від авансу. Аванс виконує лише платіжну функцію і становить собою грошову суму, яка передається однією стороною інщій в рахунок майбутніх платежів. Якщо зникають підстави платежу по договору, аванс підлягає поверненню. Для надання грошовим сумам якості завдатку сторонам необхідно спеціально обумовлювати цей факт. Слід зазначити, що на відміну від застави предметом завдатку не можуть бути речі, а лише гроші.

Недоліком чинного законодавства є те, що угода по завдаток не вимагає обов’язкової письмової форми.