115. Обсяг цивільно-правової відповідальності

За загальним правилом, обсяг цивільно-правової відповідальності відповідає розміру завданої шкоди. Обсяг відповідальності залежить від завданих кредиторові збитків. Розмір цих збитків, а отже і розмір відшкодування, яке належить стягнути з винної особи, повинен обґрунтувати й довести кредитор (потерпілий). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, — у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Закон встановлює перелік обставин, що можуть вплинути на розмір/обсяг відповідальності: вина кредитора (потерпілого), майновий стан потерпілого, можливість застосування штрафної неустойки.

116. Поняття та система речового права

Речовим правом є право, що забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом безпосереднього впливу на річ, що знаходиться в сфері її господарських інтересів.

Речові права належать до числа абсолютних. Тобто, юридична належність речі певній особі означає, що всі інші особи зобов'язані визнавати цю належність і не порушувати її.

Залежно від значущості і характеру виникнення речові права можуть бути поділені на основні (первинні) і вторинні. 1. Основні речові права є визначальними у системі відносин з приводу речей, (хні властивості випливають із самого характеру присвоєння майна і необхідності забезпечення його використання. До них належать: а) право власності, яке дає власнику повну владу над майном (речами) і абсолютний захист — право подання позову до будь-якого порушника прав власника; б) права на чужі речі, котрі мають місце у випадку, коли право власності належить одній особі, в той час як інша особа має на те ж саме майно таке ж (безпосереднє) речове право, тільки вужче за змістом. 2. Вторинні речові права мають своїм підґрунтям основні речові права. Вони виникають, оскільки існують перші, і не можуть існувати без них. До вторинних речових прав належать: а) право повного господарського відання 6) право оперативного управління .

Система речового права складається з трьох елементів: права власності, права володіння та прав на чуже майно, які часто називають правами на чужі речі, іншими речовими правами, обмеженими речовими правами тощо.

В системі речового права право власності є одним із найбільш основних інститутів.

117. Поняття права власності

Власність — це суспільні відносини, що характеризуються двома основними ознаками: 1) виникають з приводу речей (майна); 2) мають вольовий зміст.

Право власності необхідно розглядати в об’єктивному та суб’єктивному значенні. Як правовий інститут право власності це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності; він складається з норм, які закріплюють володіння, користування і розпорядження майном, охороняють і захищають право власності.

Право власності у суб’єктивному розумінні це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. З метою задоволення потреб шляхом вчинення щодо цього майна будь-яких дій, що не суперечать закону і не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб,а також можливість усувати втручання третіх осіб у сферу його господарського панування (над цим майном).