83. Державний бюджет. Бюджетна політика держави

Державний бюджет - система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це - щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності.

Бюджетна політика - це система науково обгрунтованих і законодавчо визначених засад (функцій, принципів, методів, інструментів) та заходів щодо вдосконалення розвитку взаємовідносин між різними ланками зведеного бюджету, яка розробляється з метою оптимального збалансування бюджетних параметрів з урахуванням бюджетних пріоритетів, розвитку бюджетної сфери та необхідності забезпечення ефективного виконання державою головних її функцій.

84. Податки. Принципи та форми оподаткування

Податки - це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи в бюджет у розмірах і в строки, передбачені законодавством.

Принципи оподаткування в Україні

Правовою основою податкової системи служать Закони України "Про систему оподаткування" та "Про державну податкову службу в Україні", Перелік податків, зборів та обов'язкових платежів визначено Законом України "Про систему оподаткування".

У Законі України "Про систему оподаткування" передбачено, що при визначенні податків, зборів і обов'язкових платежів, а також встановленні обов'язків і відповідальності платник ця система будується на наступних принципах. <P> - Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції, стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- Обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів

(Обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає рівну завантаженість для підприємств усіх форм власності у формуванні загальнодержавного і місцевих бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарські суб'єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означало б руйнування єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових і трудових ресурсів.

- Рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) нарівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації

- Забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання

(Юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- Соціальна справедливість - забезпечення соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференціювання і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи. Справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів (прибутку), і в тому числі - про надання визначених пільг.

- Стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів

(Обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року. Принцип стабільності системи означає, що вона повинна носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків і порядку числення податкових платежів у бюджет, фінансових санкцій і ін Дотримання цього принципу є однією з головних умов створення в країні в цілому, і в кожному регіоні окремо, обстановки загальної економічної стабільності, підвищення ефективності виробничої і фінансової діяльності і т. д. З метою стабілізації податкових відносин установлено, що закон, що передбачає зміна розмірів податків і інших обов'язкових платежів, зворотної сили не має (за винятком випадків, коли він поліпшує положення особи або знімає з нього відповідальність). Ніхто не може нести відповідальність за дії, які під час їх вчинення не визнавалися правопорушенням.

- Економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів

(Обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- Рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- Компетенція - встановлення і скасування податків і зборів

(Обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною

Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- Єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору

(Обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору

(Обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- Доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Форми оподаткування в Україні

Податки є економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансової формою регулювання ринкових відносин. Податки - головний дохід державної скарбниці. У світі вони складають від 80% до 97% дохідної частини державного бюджету. Все, що пов'язано зі споживанням держави, закладено в податках. Податки - це плата суспільству за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту на суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може. Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управління, оборони, соціальних та економічних функцій.

Податкова система більшості країн світу, в тому числі і Україна, будується на поєднанні прямих і непрямих (не прямих) податків. Перші встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника податків, другий включаються у вигляді надбавки в ціну товару або тарифу на послуги і сплачуються споживачем.

При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, що вносить податок безпосередньо в казну, при непрямому - суб'єктом цих відносин стає продавець товару чи послуг, який виступає посередником між державою і платником

(Споживачем товару або послуг). Використання в єдиній системі різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення прямих і непрямих податків дозволяє державі повніше реалізувати на практиці обидві функції податків - фіскальну та економічну: під податковим впливом виявляються і майно підприємств і громадян, і споживані в процесі виробництва різні види ресурсів, і робоча сила, і одержуваний дохід.

Прямі податки направлені безпосередньо на платника і вони прямо залежить від об'єкта оподаткування Непрямі податки виражаються в цінах вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, і, хоча їх виплачують до бюджету господарюючі суб'єкти, основний тягар непрямих податків несе на собі споживач цих товарів, робіт і послуг.

Прямі податки містять у собі податок на прибуток підприємств, податок на нерухомість, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на доходи фізичних осіб.

Інші обов'язкових загальнодержавних податків і платежів належать: збір за геологорозвідувальні роботи, збір за спеціальне використання природних ресурсів, державне мито, місцеві податки і збори, збір за забруднення навколишнього природного середовища, рентні платежі.

До обов'язкових платежів до державних цільових фондів відносяться: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір до Фонду для здійснення заходів ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір до Державного інноваційного фонду.

Непрямі податки України включають в себе податок на додану вартість, акцизний збір та мито.

У недалекому минулому, непрямі податки розглядались лише з негативної точки зору. Але характеризувати непрямі податки тільки лише як фінансовий тягар на населення - безглуздо, тому що струминним є всі податки. Мова може йти тільки про одне: наскільки вони зачіпають інтереси різних верств населення і як виконують своє бюджетне призначення.

Очевидно, що непрямі податки здійснюють тим більший вплив на загальний рівень цін, чим більший обсяг вироблених в країні товарів вони охоплюють, чим вище їх ставки. Дослідження економістів свідчать про те, що введення непрямих податків або збільшення їх ставок може призвести до підвищення загального рівня цін у країні навіть за незмінності всіх основних економічних факторів. Тому, як свідчить зарубіжний досвід, їх намагаються вводити тільки в період економічної стабільності.

При деяких умовах непрямі податки, на відміну від прямих, сприятливіше впливають на процеси нагромадження, оскільки вони в меншій мірі зачіпають прибуток підприємств, яка є одним з основних джерел нагромадження, а також тому, що з їх допомогою держава може змінювати співвідношення між споживанням і накопиченням, якщо витратить кошти, отримані за рахунок скорочення споживання, на інвестиційні цілі.

Непрямі податки при вмілому їх використанні - ефективні фінансові інструменти регулювання економіки. Вони характеризуються швидкими надходженнями, що в свою чергу дає можливість використовувати ці кошти на фінансування витрат. Так як непрямими податками обкладаються товари народного споживання та послуги, а звідси і ймовірність їх повного або майже повного надходження, так як товари народного споживання користуються постійним попитом.

Крім того, в результаті більш-менш рівномірного споживання, непрямі податки знімають напругу в міжрегіональному розподілі доходів місцевих бюджетів.

Непрямі податки мають безпосередній вплив на саму державу.

Використовуючи всі свої можливості, воно має сприяти розвитку виробництва і тим самим збільшити обсяг реалізації, а отже і надходжень до бюджету. Тобто, можна стверджувати, що непрямі податки відіграють стимулюючу роль. Держава за допомогою непрямих податків може регулювати процес споживання.

Найбільшим серед непрямих податків, що використовуються в Україні, є податок на додану вартість. Податок на додану вартість (ПДВ), є різновидом універсальних акцизів. У світовій практиці він перетворився в основний податок непрямої дії і замінив у багатьох країнах менш ефективний податок з обороту. З податком з обороту зв'язане виникнення своєрідного кумулятивного ефекту, полягає в тому, що об'єкт оподаткування містить податки, що сплачуються на попередніх етапах руху товару. ПДВ не має цього недоліку, але значно впливає на загальний рівень цін, оскільки він включається до складу ціни всіх товарів і послуг і є регресійний по відношенню до малозабезпечених верств населення.

Податкова система України

Податкову систему України можна представити у вигляді трьох основних підсистем:

• підсистема оподаткування юридичних осіб

• підсистема оподаткування фізичних осіб

• збори до державних цільових фондів

Всі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв'язку між собою, їх складають одні структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори.