- •2.Економічні закони суспільного виробництва і закономірності розміщення продуктивних сил, їх об'єктивний характер
- •3. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •5.Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил і формування економіки регіону.
- •7. Районоутворюючі фактори та принципи економічного районування.
- •8. Районний господарський комплекс та його галузева структура.
- •9. Форми територіальної організації виробництва економічних районів
- •Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил і формування економіки регіону.
- •11. Поняття регіону та регіональної економіки
- •12. Наукові основи формування регіонів і регіонального відтворювального процесу.
- •13. Сутність регіону. Спеціалізація і комплексний розвиток регіонів.
- •14.Соціально-економічний потенціал регіону.
- •18. Територіальне розміщення і територіальна організація продуктивних сил.
- •19. Сутність державної регіональної економічної політики. Її основні напрями.
- •20. Об'єкти і суб'єкти регіональної економічної політики
- •22. Основні принципи державної регіональної економічної політики
- •24. Державні програми розвитку регіонів
- •Склад та структура комплексної програми соціально-економічного розвитку регіону.
- •26. Основні види регіональних програм, їх класифікація за складом та ознаками
- •27. Територіальні прогнози економічного і соціального розвитку регіонів
- •28. . Поняття господарського комплексу
- •29. Основні показники, що характеризують економіку країни.
- •31. Зрушення в галузевій структурі народного господарства під впливом соціальної переорієнтації та науково-технічного прогресу.
- •32.Об’єктивний характер формування міжгалузевих комплексів
- •34. Місце України в світових сировинних і паливно-енергетичних ресурсах.
- •35. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України та її регіонів
- •38. Міграція населення і її види: регіональні особливості і відмінності.
- •41. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві, його структура та особливості розвитку.
- •42. Розвиток і розміщення вугільної промисловості України.
- •44 Проблеми та перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості і забезпечення країни нафтопродуктами.
- •45 . Особливості розвитку газової промисловості
- •46 Роль електроенергетики в розвитку народного господарства та її сучасний стан.
- •47. Перспектива та можливості використання нетрадиційних джерел енергії.
- •48 Сучасний стан розвитку чорної металургії. Охорона навколишнього середовища і здоров'я населення в районах розміщення підприємств чорної металургії.
- •49. Сучасний стан кольорової металургії. Охорона навколишнього середовища і здоров'я населення в районах розміщення підприємств кольорової металургії..
- •50. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура.
- •51.Військово-промисловий комплекс(впк) і його місце в машинобудівному комплексі.
- •52. Чинники розвитку та розміщення хімічної промисловості.
- •53. Лісопромисловий комплекс. Сучасний стан та особливості розміщення лісозаготівельної, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості.
- •54.Галузева структура сільського господарства. Особливості розміщення та сучасний стан розвитку. Розміщення виробництва картоплі, овочів, ягід, фруктів і винограду.
- •55. Розміщення технічних культур та формування спеціалізованих апк: цукробурякового, льонопромислового, олійнопереробного, тютюнопромислового та ін.
- •56.Особливості формування і розміщення картоплепромислового, плодоовочево-консервного та виноградарсько-виноробного комплексу.
- •57. Особливості розміщення основних та спеціалізованих апк: молочнопромислового, м'ясопромислового і птахопромислового. Проблеми і перспективи розвитку.
- •58. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк
- •59. Транспортний комплекс та зв'язок. Значення транспорту та зв'язку в народному господарстві.
- •61. Зв'язок як галузь народного господарства.
- •62. Будівельний комплекс України: структура, особливості розвитку та розміщення
- •63.Структура та особливості розміщення рекреаційних ресурсів в Україні.
- •64. Проблеми і перспективи розвитку підприємств легкої промисловості України.
- •65. Територіальні особливості розвитку різних регіонів і областей України. Депресивні території.
- •66.Соціально-економічні і екологічні проблеми розвитку економіки регіонів та шляхи їх вирішення.
- •67. Місце і спеціалізація економічних районів в системі територіального розподілу праці
- •68. Диференціація території по рівню і комплексністю розвитку продуктивних сил.
- •70. Міжнародний поділ праці, його суть і значення.
- •71. Передумови розвитку міжнародних економічних зв'язків.
- •73. Глобалізація і регіоналізація світового господарства.
- •74. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •75. Участь України у світових економічних об'єднаннях - Європейському Союзі, сот, єеп та інших регіональних об'єднаннях: переваги і проблеми.
- •76.Транзитні можливості України.
- •77. Проблеми і перспективи зростання експортного потенціалу України та її регіонів.
- •78.Основні фактори, що сприяють сталому розвитку продуктивних сил.
- •79. Зростання масштабів виробництва та його вплив на навколишнє середовище.
- •80. Науково-технічний прогрес і його вплив на територіальну і галузеву структуру продуктивних сил. Альтернативні джерела енергії.
- •81.Екосистеми та їх структура, види екосистем.
- •82. Принципи раціонального природокористування.
- •83. Екологічний моніторинг, його види та класифікація.
- •84. Державний екологічний моніторинг.
- •85. Поняття, завдання, об’єкти та принципи економічного механізму природокористування та охорони навколишнього середовища.
- •86. Економічні збитки від забруднення атмосфери, водних об'єктів, ґрунтів і методи їх визначення.
- •87. Правове регулювання природоохоронної діяльності
- •88. Довгострокові державні програми охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.
- •89. Природоохоронні заходи та принципи їх економічного обґрунтування.
- •90. Економічна та соціальна ефективність безвідходних і маловідходних технологій
84. Державний екологічний моніторинг.
Екологічний моніторинг – інформаційна система спостережень, оцінки і прогнозу змін у стані навколишнього середовища, створена з метою виділення антропогенної складових цих змін на тлі природних процесів.
Система екологічного моніторингу повинна накопичувати, систематизувати й аналізувати інформацію:
• про стан навколишнього середовища;
• про причини що спостерігаються і ймовірних змін стану (тобто про джерела і фактори впливу);
• про допустимість змін і навантажень на середовище в цілому;
• про існуючі резерви біосфери.
Таким чином, у систему екологічного моніторингу входять спостереження за станом елементів біосфери і спостереження за джерелами і факторами антропогенного впливу.
В Україні є «Положення про Державну систему моніторингу довкілля», у якій визначені основні завдання моніторингу навколишнього природного середовища в Україні:
• спостереження за станом навколишнього природного середовища;
• аналіз стану навколишнього природного середовища та прогнозування його змін;
• забезпечення органів державної виконавчої влади систематичною й оперативною інформацією про стан навколишнього природного середовища, а також прогнозами і попередженнями про можливі його зміни;
• розробка науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
На сьогодні моніторингові спостереження проводяться за наступними складовими навколишнього природного середовища:
• повітряне середовище;
• водне середовище;
• тваринний і рослинний світ;
• ґрунт;
• клімат.
Державна система моніторингу довкілля, складовими частинами якої є відомчі системи моніторингу довкілля, функціонує на трьох рівнях: загальнодержавному (національному), регіональному та локальному.
Загальнодержавна програма моніторингу довкілля – це сукупність завдань державного значення, що ґрунтуються на законодавчій та нормативно-правовій базі і дозволяють реалізувати основні задачі моніторингу із залученням засобів та систем в масштабах країни в цілому.
Регіональна програма моніторингу довкілля являє собою сукупність завдань, направлених на реалізацію задач моніторингу в межах адміністративно-територіального району, на територіях економічних і природних регіонів (область, АР Крим), з урахуванням географічних, соціально-економічних та адміністративних особливостей. Регіональна програма моніторингу довкілля входить як складова частина до загальнодержавної програми.
Локальна система моніторингу – система, що належить окремим суб’єктам системи моніторингу довкілля, вирішує специфічні для даного відомства задачі моніторингу і входить складовою частиною до державної системи моніторингу довкілля. Здійснюється на території окремих об’єктів (підприємствах, діяльність яких пов’язана з негативним впливом на довкілля, окремих ділянках ландшафтів, містах).
Екологічний моніторинг здійснюється, переважно, для перевірки попередньо встановлених в результаті екологічних досліджень норм екологічного стану компонентів довкілля або як початковий етап рекогносцирувальних екологічних досліджень території, яка потребує первісного або додаткового вивчення.
Пріоритетними напрямками існуючої сьогодні системи екологічного моніторингу довкілля є контроль за рівнями забруднення (хімічного, радіаційного, бактеріологічного, теплового та ін.) в компонентах навколишнього природного середовища (атмосферному повітрі, поверхневих водах, джерелах питної води, тощо). Проте головною метою екологічного моніторингу є не тільки кількісно-якісна оцінка техногенного впливу на природне навколишнє середовище, а головне оцінка та передбачення наслідків її багатокомпонентної відповідної реакції для визначення загального стану екологічної безпеки.
За оцінкою науковців Міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія) щорічні втрати України від погіршення її екологічного стану становлять близько 15-20 % внутрішнього національного доходу і є одними з найбільших у світі. Головною причиною цього є неналежна увага до проблем довкілля.
Належне функціонування Державної системи моніторингу довкілля має убезпечити Україну від таких втрат і скласти реальні передумови сталого розвитку України, забезпечивши основні компоненти її екологічної складової частини.
