70. Міжнародний поділ праці, його суть і значення.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація окремих країн у рамках світового

господарства на тих або інших видах продукції й послуг, що обумовлює й припускає обмін цих товарів і послуг на світовому ринку. Таким чином, МПП є просторовою формою суспільного поділу праці, що характеризується розривом між місцем виробництва й місцем споживання. У МПП можна розрізнити дві ситуації. Перша– коли країна ввозить який-небудь продукт із іншої країни тому, що по природних умовах зовсім не може його робити; і друга ситуація– коли ввозиться продукт, який

можна було б зробити й у себе, але це обійшлося б дорожче. Першу ситуацію можна назвати абсолютним МПП, другу- відносним. Форми міжнародного поділу праці: міжнародна спеціалізація; міжнародне кооперування. Серед чинників розвитку МПП треба відзначити: природно-географічні умови; технічний прогрес; соціально-економічні умови. МПП - основа світового господарства, що дозволяє йому прогресувати у своєму розвитку, створювати передумови для більш повного прояву загальних економічних законів. Сутність МПП виявляється в динамічному єдності двох процесів виробництва - його розчленування й об'єднання. МПП грає важливу роль у здійсненні процесів розширеного відтворення в країнах світу, забезпечує взаємозв'язок цих процесів, формує відповідні міжнародні пропорції в галузевому і територіально-країновому аспектах. Як і розподіл праці взагалі, МПП не існує без обміну, який займає особливе місце в інтернаціоналізації суспільного виробництва. Реалізація переваг МПП у ході міжнародного обміну товарами і послугами забезпечує будь-якій країні при сприятливих умовах одержання різниці між інтернаціональною і національною вартістю експортованих товарів і послуг, А також економію внутрішніх витрат шляхом відмови від національного виробництва товарів і послуг за рахунок більш дешевого імпорту.

71. Передумови розвитку міжнародних економічних зв'язків.

Міжнародні економічні зв’язки – це система взаємодії між національними економіками на основі міжнародного поділу праці, яка забезпечує кругообіг товарів, ресурсів, послуг, капіталу. Саме зовнішні економічні відносини сприяють зростання національного доходу, прискореному розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню рівня життя населення. Крім того, зовнішні економічні зв’язки впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміцнення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і добросусідства. У сучасному світі процес кожної країни невіддільний від її участі в світовому обміні матеріальними, духовними цінностями. Сьогодні жодна, навіть найрозвинутіша країна не може однаково ефективно виробляти весь асортимент сучасної продукції. Це є причиною розвитку форм міжнародних зв’язків, зовнішня торгівля, ринок послуг, світовий ринок капіталів, міграція робочої сили, створення вільних економічних зон. Формування і розвиток міжнародних економічних відносин почалися зі зовнішньої торгівлі. Обсяги зовнішньої торгівлі постійно зростають, змінюється структура торгівлі, особливо швидко росте питома вага нових технологій, товарів і послуг. У світі сформувалося три центри міжнародної торгівлі: Європа, Азіатсько-Тихоокеанський регіон і Північна Америка. Принципи розвитку міжнародних економічних відносин визначають як суттєві, об’єктивні та загальновизнані норми і правила міжнародної господарської взаємодії. Уся сукупність таких принципів поділяється на: загальні та специфічні.

72. Основні форми зовнішніх економічних зв'язків України. Форми зовнішніх економічних зв'язків України — різноманітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг, міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні відносини тощо. Наприклад:

1) зовнішня торгівля- Зовнішню торгівлю товарами Україна здійснює більш як із 200 країнами. Найбільш відчутне відставання експорту від імпорту у товарному обміні з Туркменістаном і Росією — основними постачальниками в Україну енергоносіїв. Найбільша питома вага серед торгівлі послугами, які надавалися Україною іншим країнам, припадає на транспортні послуг, послуг зв'язку, різних ділових, професійних та технічних послуг.

2)надання кредитів і послуг — надання позик і кредитів, експорт та імпорт капіталу. Україна співпрацює з міжнародними валютними і кредитно-фінансовими організаціями — Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції і розвитку. Україна виступає здебільшого імпортером капіталів, оскільки її можливості вкладати їх в економіку інших країн надзвичайно обмежені.;

3)спеціалізація і кооперування виробництва. У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітало- та матеріаломісткими галузями. Такі великі комплекси, як Південний машинобудівний завод у Дніпропетровську, Запорізький завод авіадвигунів "Мотор-Січ" чи Київський авіаційний завод ім. О.Антонова, мають численні виробничі зв'язки із партнерами з країн колишнього СРСР. Між ними налагоджується кооперування і в науково-технічній сфері.

4)культурні зв’язки між країнами світ; міжнародний туризм і міграції робочої сили. Виїзд громадян України за її межі з метою відпочинку чи заробітку, як і в'їзд на ЇЇ територію громадян інших країн з цією ж метою, супроводжується міждержавними валютно-фінансовими потоками, тому міждержавний рух туристів і робочої сили також належить до зовнішньоекономічних зв'язків. Через низький рівень обслуговування притік іноземних туристів в Україну надзвичайно низький. Натомість зростає кількість українських громадян, які відпочивають у країнах Середземномор'я, країнах Середньої Європи, Америки. Останнім часом Україна стала значним постачальником робочої сили в Росію, постсоціалістичні країни Центральної Європи, економічно розвинені країни Південної і Західної Європи.