1. Мета, завдання, функції, практичне значення регіональної економіки.

Метою регіональної політики є раціональний територіальний поділ праці між регіонами й економічна кооперація, а також усунення різниці між рівнем

життя населення окремо взятих регіонів.

Головним завданням регіональної економіки є обгрунтування оптимального розміщення продуктивних сил на території регіону.

Завдання:

- розширення та поглиблення змісту регіональних досліджень, вивчення й осмислення нових процесів і явищ,

- розвиток та вдосконалення методології регіональних досліджень, розробка наукових основ оптимальної трансформації структури соц.-ек систем регіонів, їх інфраструктурних складових;

- вивчення процесів, що впливають на економіку регіонів,

- дослідження проблеми більш широкого і повного залучення національних і світових ресурсів для розвитку господарства регіону;

- вдосконалення фінансово-економічних основ місцевого самоврядування;

- вивчення соціально-економічних умов і факторів відтворення в регіонах;

- дослідження рівня спеціалізації, інтеграції і проблем комплексного розвитку регіонів і їх економічних зв’язків;

- аналіз економічної ефективності функціонування регіональних соціально-економічних систем,прогнозування їх розвитку.

Функції регіональної економіки:

- створення різних сервісних виробництв та організацій, які випускають продукцію міжгалузевого призначення;

- забезпечення адаптації досягнень НТП до місцевих умов;

- врахування зовнішньоекономічної діяльності.

Практичне значення

Головним завданням РЕ є раціональний розвиток і досягнення більш високої продуктивності суспільної праці шляхом залучення до трудової діяльності наявних джерел трудових ресурсів, які можна використати в соціально-економічному розвитку.

Тільки внаслідок регулювання розвитку території, розміщення продуктивних сил дає можливість втілити в практику господарського будівництва наукову ідею про зближення рівнів економічного і соціального розвитку, поліпшити територіальну організацію продуктивних сил. Це дозволяє комплексно розвивати економічні регіони, залучати у виробництво наявні мінерально-сировинні, паливно-енергетичні, водні, лісові ресурси, забезпечувати раціональну зайнятість трудових ресурсів у всіх регіонах.

2.Економічні закони суспільного виробництва і закономірності розміщення продуктивних сил, їх об'єктивний характер

Економічні закони – необхідні, стійкі, істотні, повторювані відносини між явищами у природі та суспільстві В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні закони:

1.Закон економії часу і праці

2. Закон концентраціївиробництва

3. Закон суспільного поділу праці

4. Закон територіального поділу праці

5. Закон пропорційного розвитку виробництва

Закономірності:

 закономірність раціонального розміщення виробництва

 закономірність територіальної концентрації продуктивних сил

 закономірність регіональної інтеграції господарства

 закономірність пропорційного розміщення продуктивних

Закономірності розміщення продуктивних сил – найзагальніші відносини між продуктивними силами і територією. Інакше кажучи, – це своєрідні закони територіальної організації народного господарства; просторовий вияв економічних законів розвитку, істотний зв’язок явищ природи з громадським життям.

3. Основні закономірності розміщення продуктивних сил

Розміщення продуктивних сил здійснюється у просторі, що характеризується багатомірністю, має власні специфічні закони й закономірності розвитку, їх треба враховувати у наукових дослідженнях та у практиці розміщення виробництва.

Розміщення продуктивних сил — це наслідок впливу як об'єктивних законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людини. Закон — це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі й суспільстві. Закономірність — це об'єктивно дійсний, повторюваний, істотний зв'язок явищ природи з громадським життям.

Основні закономірності:

Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. За цією закономірністю відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об'єкта.

Закономірність територіального поділу праці виявляється у формуванні такої територіально–галузевої структури народного господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним, соціальним умовам регіону та потребам міжрегіонального ринку. В основі територіального поділу праці лежать оптимальна спеціалізація народного господарства та ефективні внутрішньо– і міжрегіональні економічні зв'язки.

Закономірність економічної цілісності регіону, вона полягає в органічній єдності природної, матеріальної (створеної людиною) та соціальної сфер. Цю закономірність В. Поповкін визначає як закон і вважає його синтезуючим. Сутність географічної цілісності регіону полягає в органічній єдності природної, матеріальної (створеної людиною) та соціальної сфер. Усі три компоненти поєднуються не довільно, а під впливом певних закономірностей, факторів, передумов. Сполучення вихідних умов формування регіону дає величезну кількість варіантів, — тому на Землі нема тотожних регіонів. Кожний такий регіон неповторний.

Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил. Комплексністю називається взаємопов'язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх у регіональну економічну систему. Якщо економічна інтеграція — це радше процес, ніж результат, то комплекс є наслідком цього процесу. Одначе треба пам'ятати, що будь–який комплекс безперервно розвивається.

Закономірність регіональної інтеграції господарства діалектично пов'язана з закономірністю територіального поділу праці: виокремлення регіонів через їхню спеціалізацію конче вимагає налагодження тісних економічних зв'язків поміж ними. Так постає міжрегіональна економічна інтеграція. Внутрішньорегіональна інтеграція випливає із закономірності географічної цілісності регіону. Вона означає збирання докупи елементів народного господарства, внаслідок чого утворюється цілісна (інтегрована) система, регіональний економічний простір. Така система — це механізм, що динамічно розвивається і є об'єктом управління.

Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва. Перевага таких місць може зумовлюватись особливо сприятливими природними умовами, вигідним економіко–географічним розташуванням, загальною економічною ситуацією, історико–економічними особливостями розвитку.

Закономірність зближення рівнів соціально–економічного розвитку регіонів пов'язана з процесами територіального поділу праці й регіональною інтеграцією. Це об'єктивна закономірність, яку треба враховувати в економічній політиці. Між регіонами існують відмінності, зумовлені неоднаковістю природних, економічних та соціальних умов, бо ми вже згадували, що на Землі нема двох однакових районів. Одначе ці відмінності стосуються галузевої структури економіки, форми її територіальної організації. Закономірність полягає в подальшому узгодженні рівнів соціально–економічного розвитку через посилення взаємозв'язків між регіонами.

4. Принципи і фактори розміщення продуктивних сил.

Поряд із закономірностями розміщення продуктивних сил велике значення мають і принципи розміщення – конкретні прояви просторового розподілу вир – ва за певний період ек. розвитку країни. Нинішній рівень переходу до ринкових відносин дозволяє виділити в сучасному розміщенні прод.сил такі принципи: - наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії,районів споживання(дозволяє розв язати такі проблеми , як скорочення і ліквідація далеких, нераціональних перевезень,зниження витрат на всіх стадіях вир-ва,підвищення ек.ефективності); - першочергове освоєння і комплексне використання найефективніших видів природних ресурсів; - оздоровлення екологічної ситуації, вжиття ефективних заходів для охорони природи і раціонального природокористування; - використання ек. переваг міжнародного поділу праці, поновлення і розвиток ек. зв язків із країнами близького й далекого зарубіжжя.

Чинники РПС : - природно – географічні чинники охоплюють якісну та кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних,лісових, земельних ресурсів,природнокліматичні та природно – транспортні умови. – демографічні чинники: численність населення та його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і районів. – техніко – ек. чинники: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації вир-ва. Вирішальне значення має НТП. – соц. – ек. чинники мають винятково велике значення в розміщ.вир – ва. Вони повинні забезпечити подолання соц.. – ек. відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці і життя людей, розвиток освіти, охорони здоров я,сфери послуг. – геополітичний чинник. Геополіт фактор відіграє важливу роль у формуванн зовнішньоек. Зв язків України з країнами Європи, Азії, країнами – членами СНД.Територія Ук. Використовується для транзитних перевезень , що забезпечує певні валютні надходження.