27 Нарада як форма прийняття колективного рішення

Нарада - спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до розв'язання завдань. Оптимальна кількість учасників наради - 10-12 осіб. Нарада матиме позитивний результат лише тоді, коли її учасники за рівнем професійних знань і практичного досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми, крім того, сама проблема має бути значущою для всіх присутніх. Нараду проводить голова, який повинен мати не тільки організаторський хист, а й уміти стежити за перебігом дискусії, обмірковувати й добирати слушні запитання, систематизовувати різні погляди, вчасно робити висновки.

Класифікація ділових нарад 1. За метою й завданням: o навчальна (передати учасникам певні знання і у такий спосіб підвищувати їх фаховий рівень); o роз'яснювальна (керівник намагається переконати учасників наради у доцільності, правильності та своєчасності його стратегії та дій); o проблемна (розроблення шляхів і методів розв'язання проблем, проводять у невеликому колі компетентних і висококваліфікованих фахівців); o координаційна (координація роботи підрозділів);

o диспетчерська o інструктивна.

2. За способом проведення: o диктаторська нарада o автократична нарада o сегрегативна нарада o дискусійні нарада o довільна нарада

3. За ступенем підготовленості: 1. запланована 2. позапланова

4. За технікою проведення: o нарада, проведена методом "мозкової атаки і o "нарада без наради.

28. Діловий документ як засіб писемної професійної комунікації. Вимоги до документа.

Документ – це матеріальний об’єкт, що містить інформацію у зафіксованому вигляді, оформлений у заведеному порядку і має юридичну силу відповідно до чинного законодавства. Документ –передбачена законом матеріальна форма одержання, зберіг.,,викор,і пошир. інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-,відео, фотоплівці або іншому носієві (ЗУ --Про інф) Загальні функції документа :

1. Інформаційна – це здатність документа задовольняти потребу суспільства в інформації, 2. Комунікативна –здатність бути інформаційним засобом передавання, обміну, комунік. 3. Кумулятивна – це здатність документа накопичувати, концентрувати, збирати й упорядковувати інформацію з метою її зберігання

Спеціальні функції документа : 1. Управлінська (або регулятивна) – створення документів з метою управління і в процесі його реалізації. 2. Пізнавальна (або когнітивна) – здатність документа служити засобом отримання й передавання знань для вивчення процесів і явищ природи та суспільства.

Вимоги до укладання документів: 1. Документ видає повноважний орган або компетентна особа. 2. Документ не повинен суперечити чинному законодавству й підзаконним актам. 3. Документ має бути достовірним і відповідати завданням керівництва. 4. Документ має бути складений за встановленою формою. 5. Документ має бути бездоганно оформлений і відредагований. У ньому не повинно бути юридичних та мовних помилок.

29. Види документів за способом викладу інформації,

а) документи з текстами високого рівня стандартизації; б) документи з текстами низького рівня стандартизації. Документи з текстами високого рівня стандартизації – це документи, які складають за затвердженою формою, використовуючи типові й трафаретнітексти. Трафаретні тексти – це тексти, які містять постійну інформаціюдокументів певного виду. Постійну інформацію дослівно відтворюють(друкують) на бланку, а змінну вносять у спеціально зроблені пропуски(наприклад, довідка, акт, особова картка і т.д.).

Документи з текстами низького рівня стандартизації – це документи, уяких добір слів, словосполучень, побудова речень кожного разу залежатьвід конкретних ситуацій. За способом викладу документи цієї категорії поділяють на розповіді, описи, міркування. У текстах-розповідях ідеться про події, явища, факти в хронологічнійпослідовності (автобіографія, протокол, пояснювальна записка). У текстах-описах характеризують явища, предмети, людей, перераховуючиїхні ознаки, властивості, особливості (характеристика, резюме, звіт,наказ, рекомендаційний лист).

Текст-міркування розкриває внутрішні зв’язки певних явищ і доводитьвизначену тезу. Розрізняють дедуктивний спосіб міркування (відзагального до часткового) й індуктивний (від часткового до загального)(доповідна записка, службовий лист, акт). Усі три способи викладу в документі можуть поєднуватися.