- •2.Філософія в системі духовної культури людства.Основні функйії філософії.
- •3.Специфіка філософії і науки.
- •4. Виникнення філософ. Думки у Стародавньому Китаї та Індії.
- •5.Натурфілософія досократиків.Мілетська школа.
- •6.Піфагорійський союз.Вчення Піфагора.
- •7.Елейська школа. Метафізика Парменіда та діалектика Зенона.
- •8.Філософія Геракліта Ефеського.
- •9.Атомістика Демокріта.
- •11.Теорія ідей Платона.
- •12. Метафізика Аристотеля. Проект ідеальної держави.
- •13. Середньовічна філософія. Ера християнства.
- •14. Представники патристики та схоластики.
- •15. Основні риси філософії доби відродження.
- •16. Философия Нового времени. Британский империзм.
- •17.Философия Нового времени. Французский рационализм.
- •18. Філософські погляди Канта
- •19. Філософія і діалектика Гегеля (1770— 1831).
- •20. Християнський екзистенціалізм с. К’єркегорка
- •21. Філософія Шопенгауера і Ніцше
- •22. Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- •24. Філософія всеєдності Володимира Соловйова.
- •25.Вчення Бердяєва про свободу та творчість
- •26. Основні риси та особливості української філософії
- •28. Антропологическое и этическое учение г.С.Сковороды.
- •30. Філософи української діаспори. (д.Донцов, д. Чижевський)
- •32. Комунікативна філософія (Габермас, Апель)
- •33. Філософія прагматизму
- •34. Проблеми істини у філософії та науці
- •35. Методи і форми наукового пізнання
- •36. Емпіричні та теоретичний рівні пізнання
- •37. Рівні та форми суспільної свідомості
- •38. Свідомість та самосвідомість. Концепт ідентичності
- •39.Філософська категорія буття. Основні форми буття
- •40. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності
5.Натурфілософія досократиків.Мілетська школа.
Мілетська школа (іонійська школа натурфілософії) — давньогрецька філософська школа, заснована Фалесом з Мілета, одному з міст Іонії, у першій половині VI ст. до н.е. Представлена Фалесом, Анаксимандром й Анаксименом. Натурфілософія стала першим філософським вченням Давньої Греції, в якому започаткувалася моральна проблематика. Вона вийшла з грецької міфології, але на відміну від неї ставила запитання не про те, хто народив усе суще, а з чого це суще вийшло, при цьому майже не розглядався моральний бік існування людини. Представниками натурфілософії були: мілетці (Фалес, Анаксимен, Анаксимандр — VI ст. до н. е.), Геракліт, елеати, піфагорійці, софісти, Емпедокл, Анаксагор і Демокріт. У рамках натурфілософії були висунуті перші космологічні моделі світу, в яких Космос вважався живим, мав розум і душу й розвивався за своїми законами, головним з яких був Логос (закон), а Земля зображалася здебільшого у вигляді диска, оточеного повітрям або водою. Космос був своєрідним абсолютним принципом, універсальним зразком, що породжував подібний до нього тип людського існування — гармонійна відповідність Універсуму. Вважаючи за першооснову одну з матерій — у Фалеса це вода, у Анаксимена — повітря, у Анаксимандра — невизначена матеріальна сутність (апейрон) — перші натурфілософи розглядали фізичні взаємодії різних речовин (взаємовідносини праматерії та руху), не приділяючи уваги моральній стороні поведінки окремої людини. Людина, на думку натурфілософів, — це істота «природна». Вона не може пізнавати себе відокремлено від природи, а лише як складову частку її, що має всі якості цілого і змінюється адекватно йому.
6.Піфагорійський союз.Вчення Піфагора.
Співтовариство послідовників Піфагора дістало назву Піфагорійський союз. Піфагорійський союз уперше представляє інше значення філософської школи. Тут школа - це круг послідовників мислителя, що визнають його своїм наставником, вчаться у нього і становлять своєрідну філософську общину. Безліч таких філософських співтовариств ми зустрінемо в наступній історії. Їх значення надзвичайно велике. Не буде перебільшенням сказати, що саме у формі подібних шкіл, що існували часом упродовж багатьох віків, по перевазі жила і розвивалася антична філософія.
Піфагорійський союз, проте, був чимось більшим, ніж філософську школу. Це була релігійна община, пройнята благоговінням до свого пророка і що беззаперечно покоряється йому; і в той же час - об'єднання соціальних реформаторів, що прагнули поліпшити устрій людського життя і правителів, що пізніше стали колегією, в створеному ними суспільстві. Примітно, що серед членів Піфагорійського союзу були жінки, чого ми не спостерігаємо в інших філософських школах. Це ще раз підкреслює ширший сенс союзу, чим коло людей, об'єднаних філософськими заняттями. Багатогранність і глибина згуртованості членів Піфагорійського союзу не випадкові. Вони прямо витікають з особливостей Пифагорова навчання, про які буде сказано нижче.
