5.Натурфілософія досократиків.Мілетська школа.

Мілетська школа (іонійська школа натурфілософії) — давньогрецька філософська школа, заснована Фалесом з Мілета, одному з міст Іонії, у першій половині VI ст. до н.е. Представлена Фалесом, Анаксимандром й Анаксименом. Натурфілософія стала першим філософським вченням Давньої Греції, в якому започаткувалася моральна проблематика. Вона вийшла з грецької міфології, але на відміну від неї ставила запитання не про те, хто народив усе суще, а з чого це суще вийшло, при цьому майже не розглядався моральний бік існування людини. Представниками натурфілософії були: мілетці (Фалес, Анаксимен, Анаксимандр — VI ст. до н. е.), Геракліт, елеати, піфагорійці, софісти, Емпедокл, Анаксагор і Демокріт. У рамках натурфілософії були висунуті перші космологічні моделі світу, в яких Космос вважався живим, мав розум і душу й розвивався за своїми законами, головним з яких був Логос (закон), а Земля зображалася здебільшого у вигляді диска, оточеного повітрям або водою. Космос був своєрідним абсолютним принципом, універсальним зразком, що породжував подібний до нього тип людського існування — гармонійна відповідність Універсуму. Вважаючи за першооснову одну з матерій — у Фалеса це вода, у Анаксимена — повітря, у Анаксимандра — невизначена матеріальна сутність (апейрон) — перші натурфілософи розглядали фізичні взаємодії різних речовин (взаємовідносини праматерії та руху), не приділяючи уваги моральній стороні поведінки окремої людини. Людина, на думку натурфілософів, — це істота «природна». Вона не може пізнавати себе відокремлено від природи, а лише як складову частку її, що має всі якості цілого і змінюється адекватно йому.

6.Піфагорійський союз.Вчення Піфагора.

Співтовариство послідовників Піфагора дістало назву Піфагорійський союз. Піфагорійський союз уперше представляє інше значення філософської школи. Тут школа - це круг послідовників мислителя, що визнають його своїм наставником, вчаться у нього і становлять своєрідну філософську общину. Безліч таких філософських співтовариств ми зустрінемо в наступній історії. Їх значення надзвичайно велике. Не буде перебільшенням сказати, що саме у формі подібних шкіл, що існували часом упродовж багатьох віків, по перевазі жила і розвивалася антична філософія.

Піфагорійський союз, проте, був чимось більшим, ніж філософську школу. Це була релігійна община, пройнята благоговінням до свого пророка і що беззаперечно покоряється йому; і в той же час - об'єднання соціальних реформаторів, що прагнули поліпшити устрій людського життя і правителів, що пізніше стали колегією, в створеному ними суспільстві. Примітно, що серед членів Піфагорійського союзу були жінки, чого ми не спостерігаємо в інших філософських школах. Це ще раз підкреслює ширший сенс союзу, чим коло людей, об'єднаних філософськими заняттями. Багатогранність і глибина згуртованості членів Піфагорійського союзу не випадкові. Вони прямо витікають з особливостей Пифагорова навчання, про які буде сказано нижче.