Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Есть.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
254.98 Кб
Скачать

38. Свідомість та самосвідомість. Концепт ідентичності

Сознание – высшая, свойственная лишь человеку форма отражения действительности, способ его отношения к миру и самому себе, опосредованный всеобщими формациями общественно-ис­торической деятельности людей. С. представляет собой единство психических процес­сов, ак­тивно участвующих в освоении чело веком объектив­ного мира и своего бытия. Оно возникает в процессе трудо­вой, общественно-производст­венной деятельности людей и неразрывно связано с язы­ком, кот так же древний, как и сознание..

Самосознание.– выделение чел-м себя из объективного мира, осознание и оценка своего отношения к миру, себя как личности, своих поступков, действий, мыслей, чувств ,желаний , интересов. Индивидуальное сознание тесно связано с общественным сознанием. Преломляясь через общественную практику, общественное сознание реализуется в материальной действительности. Оно может способствовать развитию прогрессивных тенденций, а может препятствовать их осуществлению.

Концепт тождества Тождество — философская категория, выражающая равенство, одинаковость предмета, явления с самим собой или равенство нескольких предметов. О предметах А и В говорят, что они являются тождественными, одними и теми же, если и только если все свойства (и отношения), которые характеризуют А, характеризуют и В, и наоборот (закон Лейбница). Однако, поскольку действительность постоянно изменяется, абсолютно тождественных самим себе предметов, даже в их существенных, основных свойствах не бывает. Само отождествление отдельных предметов требует их предварительного отличения от других предметов; с другой стороны, часто приходится отождествлять различные предметы. Это означает, что тождество неразрывно связано с различием и является относительным. Всякое тождество вещей временно, преходяще, а их развитие, изменение абсолютно. Необходимое условие тождества — это единство: где нет единства, не может быть и тождества. Философия тождества выступает центральной идеей в работах Фридриха Шеллинга.

39.Філософська категорія буття. Основні форми буття

Буття належить до числа тих системотворчих понять, які покладені в основи філософії багатьма мислителями як минулого, так і сучасного. Перший аспект проблеми буття: а) Що існує? – Світ. Всесвіт; б) Де існує? – Тут і скрізь, всюди; в) Як довго він існує (Коли)? – Тепер і завжди. Суть проблеми полягає в існуванні суперечливої єдності неминучого, вічного і минулого, змінного буття окремих речей, станів, людських та інших істот. Звідси випливав другий аспект проб леми буття – питання про єдність світу.

Проблема буття пов'язана з тим, що світ у цілому і все, що в ньому існує, є сукупною реальністю, дійсністю, яка має внутрішню логіку свого існування, розвитку і реально представлена нашій свідомості діями окремих індивідів і поколінь людей.

Філософський смисл поняття буття тісно пов'язаний з поняттями небуття, існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кількості, міри та іншими категоріями.

В категорії буття об'єднуються такі основні ідеї:

- світ є, існує як безмежна і неминуща цілісність;

- природне і духовне, індивіди і суспільство рівноправно існують, хоч і в різних формах, їх розрізненість фіксується тільки за формою, існування є передумовою єдності світу;

- за об'єктивної логіки існування і розвитку, світу наявності різних форм свого існування утворює сукупну об'єктивну реальність, дійсність, яка представляється свідомості і виражається у дії конкретних індивідів та поколінь людей.

Для розуміння сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні і в той же час взаємопов'язані його форми:

-буття речей, тіл, процесів, яке в свою чергу поділяється на буття речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого і буття речей і процесів, створених людиною;

-буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей та на специфічно людське буття;

- буття духовного (ідеального), яке поділяється на індивідуалізоване духовне і об'єктивоване (позаіндивідуальне) духовне;

- буття соціального, яке поділяється на індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.