- •2.Філософія в системі духовної культури людства.Основні функйії філософії.
- •3.Специфіка філософії і науки.
- •4. Виникнення філософ. Думки у Стародавньому Китаї та Індії.
- •5.Натурфілософія досократиків.Мілетська школа.
- •6.Піфагорійський союз.Вчення Піфагора.
- •7.Елейська школа. Метафізика Парменіда та діалектика Зенона.
- •8.Філософія Геракліта Ефеського.
- •9.Атомістика Демокріта.
- •11.Теорія ідей Платона.
- •12. Метафізика Аристотеля. Проект ідеальної держави.
- •13. Середньовічна філософія. Ера християнства.
- •14. Представники патристики та схоластики.
- •15. Основні риси філософії доби відродження.
- •16. Философия Нового времени. Британский империзм.
- •17.Философия Нового времени. Французский рационализм.
- •18. Філософські погляди Канта
- •19. Філософія і діалектика Гегеля (1770— 1831).
- •20. Християнський екзистенціалізм с. К’єркегорка
- •21. Філософія Шопенгауера і Ніцше
- •22. Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- •24. Філософія всеєдності Володимира Соловйова.
- •25.Вчення Бердяєва про свободу та творчість
- •26. Основні риси та особливості української філософії
- •28. Антропологическое и этическое учение г.С.Сковороды.
- •30. Філософи української діаспори. (д.Донцов, д. Чижевський)
- •32. Комунікативна філософія (Габермас, Апель)
- •33. Філософія прагматизму
- •34. Проблеми істини у філософії та науці
- •35. Методи і форми наукового пізнання
- •36. Емпіричні та теоретичний рівні пізнання
- •37. Рівні та форми суспільної свідомості
- •38. Свідомість та самосвідомість. Концепт ідентичності
- •39.Філософська категорія буття. Основні форми буття
- •40. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності
24. Філософія всеєдності Володимира Соловйова.
В.С Соловйов (1853-1900 р.р) - представник об`єктивного ідеалізма, засновник так званої «філософії всеєдності». Головна його праця - «Виправдання добра». Надзвичайно складна філософська система Соловйова складається з трьох частин - вчення про красу, про знання, про красу.
Прагнучи поєднати в одне ціле філософію, науку і теологію, Соловйов наслідує ідеї Платонізму - «царство вічних ідей», яке є інше буття Бога. Природа є породженням «світової душі», результатом гріхопадіння, відходу від Бога. Людина пов`язана з двома світами - природним і божественним, з першого вона вийшла, до другого прагне. Ідеальним втіленням Бога у людині є Христос. Завдання християнської релігії полягає в об`єднанні світу в боголюбстві. Творений, гріховий світ, що «відпав» від Бога, еволюційним шляхом знову зирається в єдине ціле, він проходить кілька ступеней : мінеральне царство, рослине царство, тварине царство, людське царство, божествене царство. Існує, таким чином, світовий прогрес, єдність Всесвіту, його прагнення до Бога - відродження всеєдності.
Привертають увагу моральні погляди цього христианського філософа, зокрема його твердження, що стимулом до морального способу життя є впевненість людини у розумній підставі свого існування. Моральна людина живе заради того щоб творити добро.
25.Вчення Бердяєва про свободу та творчість
М.О. Бердяєв ( 1874- 1948 р.р.) - представник київської філософської школи, в подальшому видатний російський мислитель, що справив великий вплив на розвиток філософії сучасного екзистенціалізму та персоналізму. Основні праці - «Зміст творчості», « Філософія вільного духу» та інше.
Філософська концепція Бердяєва базується на визнанні свободи головною цінністю, поряд з цінністю людини, ії творчості. Власне у творчості Бердяєв бачить смисл свободи, так би мовити «прорив за межі повсякденного буття», у невідоме. Генеза свободи складає три ступенв. Першій - коли сама можливість свободи закладена Бердяєвим в існуванні «добуттєвої свободи буття», ірраціонального хаосу, що передує Богу і природу. Цей первісний хаос аболютно вільний, не має ні яких перешкод для своєї діяльності. З нього виходить Бог, який творить природу і людину. Таким чином Бердяєв малює космічну систему творіння, систему, в якій людина ніби приречена за своїм поодженням на роль творця. Другий ступінь свободи бердяєв пов`язує з існуванням людини, ії діяльністю. Основний зміст діяльності людини Бердяєв вбачає у творчості. Людина фактично творить з нічого. Творчість нічим не зумовлена, вона вільна за своєю сутністю Мислитель розмірковує над проблемаи цивілізації 20 століття, бачить у ній великий розрив між цілями і наслідками людської діяльності, бачить кризу гуманізму. Технічна цивілізація поневолює людину, розриває ії цілісність. Третій ступніь свободи Бердяєв пов`язує з майбутнім людства, яке не піде ні капіталістичним шляхом. Його ідеал - вільне суспільство, збудоване на християнській ідеології і моралі, об`єднання вільних трударів.. Це буде суспільство, роль держави в якому зведеться до мінімуму, де не буде експлуатації людини людиною.
