74. Захист права власності в Україні.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде доведено судом.

Законодавство України встановило такі основні способи захисту права власності:

- витребування власником майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Воно здійснюється шляхом подання позову в суд чи господарський суд, такий позов називається віндика-ційним позовом;

- усунення порушень права власності щодо користування та володіння річчю, майном (наприклад, чиняться перешкоди в їюристуванні будинком). Позов про захист таких прав називається негаторним;

- відшкодування збитків, заподіяних порушенням права власності.

Строк позовної давності, протягом якого власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права і повернення майна з чужого незаконного володіння, становить три роки.

Важливою конституційною гарантією права приватної власності є норма, згідно з якою примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановленому законом та за умови повного попереднього відшкодування.

До випадків примусового відчуження майна, що дозволяється законодавством, належить:

- вилучення майна у власника за рішенням суду при зверненні стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

- відчуження майна, яке в силу закону не може належати власнику;

- відчуження нерухомості у зв’язку з вилученням земельної ділянки для суспільних потреб;

- викуп пам’яток історії та культури, які безгосподарно утримуються власником;

- вилучення (реквізиція) майна в інтересах суспільства в умовах воєнного чи надзвичайного стану, зокрема у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, з наступною повною виплатою власникові вартості майна;

- конфіскація – примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна у власника за вироком суду як санкція за вчинення правопорушення.

Конституцією України передбачено норму, згідно з якою примусове відчуження об’єктів права приватної власності може здійснюватися лише на підставі і в порядку, встановленому законом.

75. Право інтелектуальної власності: поняття, об’єкти та суб’єкти.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ЦК.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.