18. Міське та сільське населення у, особ­ливості фор­мування та динаміка чисельності.

Міське насел. 3 1913 до 1994 зросло у 5,2 раза, а сільське зменш. в 1,7 рази. Зараз – 445 міст і се­лищ міського типу. Містом вважають нас. пункт, що викон. пром, транспортні, культурно-тор­гові та адмін ф-ії, а насел. склад переважно з робітників, службо­в­ців та їхніх сімей. Міста є економічні (промислові, трансп, торг-роз­подільні) та неекономічні (адмін, культурн, рекреаційні). Найбільше міст в Донецькій (51), Луганській (37), Київській (25). Найменше іх у Миколаївській та Херсонській (по 9).

СМТ – проміжна ланка між містом і селом. Роз­міщ. навколо під­приємств, курортів, залізн. вузлів і мають 2 та більше тис. мешкан­ців.

За к-тю насел. міста поділяють на:

а) малі (до 50 тис.) – 1247. Сюди вход й смт.

б) середні (50-100 тис.) – 55.

в) великі (100-500 тис.) – 40

г) дуже великі (до 1 млн.) – 6

д) міста-мільйонери (Киів, Харків, Дніпропет­ровськ, Донецьк, Одеса).

Внаслідок "росту" великих міст утворюються мі­ські агломерації – зосередження функціонально пов’язаних між собою міських посе­лень, що концен­трують у собі потужний виробничий, культурний, освітній і торговий потенціал. Всього 19 агломера­цій.

Сер. вік міськ насел. менше сільського.

Села відрізн за кількістю жителів і за принци­пами розміщ. В Поліссі невеликі села (до 500-700 чол.) розташ на підвищеннях, в Лісостепу села більші (1000-1500 чол.), в Степу - найбільші села (до 3000 чол.) і розміщ, біля води. В гірських районах села невеликі і розміщ на схилах та в гірських доли­нах.

Зараз відбувається “знелюднення” села..

19. Демографічна ситуація в Україні, її регіо­нальні особливості та шляхи покращення.

Дані за 1996 рік. Укр. – п'ята за чисел насел в Європі. Зараз населення стан. приблизно 51,3 млн. Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.), Іта­лії (58 млн чол.), Великобританії (57,3 млн чол.) і Франції (57 млн чол.).

Демографічна ситуація надзвичайно серйозна. Процес природного скороч насел в селах розпоч з 1979, в містах — з 1990. У 1989 р. природний при­ріст населення України становив 1,7 чол. на 1000 чол. населення. А в 1990 р. — лише 0,6, а з 1991 природне скорочення 0,7.

За період 1929-1959 Укр не долічилася 14,6 млн осіб.

Сер. трив. життя в Україні станов 70-71 рік (66 років у чоловіків і 73-75 років у жінок) і поступово зменш. За цим показником, Україна посідає 52 місце серед країн світу.

Скорочення насел України – наслідок мутаген­них впливів, у тому числі негативних змін навкол. сер-ща, що призводять до різкого пошкодження ге­нофонду, глибока соц-екон криза, складна криміно­генна сит. в Україні.

Забруднення навкол сер-ща призвело до того, що у 1990 р. вся Україна проголошена її парламен­том зоною екологічного лиха.

20. Трудові ресурси України: поняття, особливо­сті орозміщення, розподіл по видах зайнятості та галузях н/г.

Трудові ресурси – наявне працездатне насе­лення (чоловіки від 16 до 60 років, і жінки від 16 до 54 років, а також працюючі пенсіонери та підлітки). Заг. кіл-ть працездатного населення України в 1993 р. превищувала 29 млн. чоловік. В працездатному віці знаходиться 55,8 % населення. Найб. питома вага осіб працездатного віку в Одеській (57,6), Хар­ківській (57,2), Запорізькій (57,2), АР Крим(57,5). Найнижчий показник в Чернігівській області (51,3). У сфері матеріального вир-ва зайнято 64% працівни­ків. В пром- ті – 29%, більше 20% – с/г, понад 11% – в освіті, галузяях науки та культури. Значна частка припадала на буд-во (7,4%, торгівлю, гром. харчу­вання (7,1%), транспорт і зв’язок (6,7%).

Нині переважаючою формою зайнятості є держ сектор економіки, проте частка недержавних форм власності поступово зростає. У н/г країни жінки пе­реважають над чоловіками, вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну зміну.