95 Україна і найб. Розвинуті країни Європи.

Україна бере участь в економічному співробітни­цтві з промислово розвиненими країнами Єв­ропи.Серед розвинутих країн цього регіону чільне місце займає Німеччина ( зовнішньоторгівельний оборот-1,9 млрд). значний товарообіг має У. також з Італією, Великобританією, Нідерландами, Францією (зовнішньоторгівельний оборот відповідно 958 , 312 , 279 та 419 млн дол). Вони отримують з України про­мислову продукцію і промислову сировину: залізну і рганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металів, графіт, скло, металургійне та гірничо-шахтове устат­кування, штучні алмази,велосипеди, металообробні верстати, прилади автонавантажувачі, а такожцукор, льоноволокно, олію тощо. До Великобританії з України надходять прокат чорних металів, чавун, феросплави, металообробні верстати, бензол, цу­кор, льноволокно, хміль, а УкраїніВеликобританія постачає різні машини, промислове устаткування, хімічні продукти, вовняні тканини. До ФРН Україна експортує феросплави, чорні метали, автонаванта­жувачі, віконне скло, олію тощо. З ФРН Україна ім­портує різні машини й промислове устаткування, прокат чорних металів, хімічну продукцію. До Фран­ції з України вивозять антрацит, помпи, металооб­робні верстати, фотоапарати, льоноволокно, олію. Франція поставляє Україні потоково-механізовані й автоматизовані лінії зварювання і складання кузовів кабін трактора Т-150. На французьких суднобудівних підприємствах виконують замовлення Чорноморсь­кого пароплавства.За останні роки спостерігається суттєве збіль­шення товарообороту між У. і країнами Центрально-Європейської зони вільної торгівлі (CEFTA). Особ­ливо швидкими темпами розширюють торгівельно-економічне співробтництво з У. Польща , Угорщина, Румунія. Зростає обсяг інвестицій в економіку У. з країн CEFTA, Болгарії та Румунії, а також інвестицій з України в цей регіон.

У структурі вивозу в ці країни переважає продук­ція галузей важкої індустрії: кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткування для гірничодобувної та мета­лурргійної промисловісті, тепловози, екскаватори, бульдозери, телевізори, трансформатори, сільсько­господарські машини тощо. Залізну руду Україна ви­возить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Ру­мунії, Болгарії та ін. Самородна сірка з України над­ходить до Чехії, Словаччини, ФРН, Угорщини, Руму­нії.

З країн Східної Європи Україна імпортує ма­шини, верстати, комплексне промислове устатку­вання для хімічної промисловості, рухомий залізни­чний склад, судна, автошини, побутові електропри­лади, медикаментами тощо.

Українською стороною здійсено суттєві кроки по приєднанню У. до CEFTA., статус спостерігача при CEFTA не дає особливих можливостей для при­єнання У. до цієї Угоди. На даному етапі для У. до­цільним є укладання двосторонніх угод про вільну торгівлю з країнами-членами цієї Угоди. Тому було проведено кілька раундів консультацій

96.Будівельний комплекс Укр.., його суть, галузева структура і значення.

Пром-ть б/м – комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали , деталі та конструкції для всіх видів буд.-ва . Структура: цементна, азбестоцементних виробів, збірних конструкцій та виробів, с тіньових матеріалів, буд.. кераміки, буд.. матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних буд.. матеріалів, пористих заповнювачів та ін. Продукція пром-ті є основною частиною матеріально-технічної бази буд.-ва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва і його технічний прогрес на основі впровадження ефективних матеріалів та конструкцій. Має велике значення для індустріалізації буд.-ва та зниження його вартості економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень в н/г. Промисловість буд.-х /м. розвивається під впливом 2 факторів: сировинного і споживчого, тому розміщення її залежить від переважання хоча б одного з них. Залежно від потреб і стадій технологічного процесу виділяють підпр-ва, які орієнтуються на сировинні райони (видобування і первинна обробка сировини, вир.-во в’яжучих і стінових матеріалів) і ті, які тяжіють до споживача (вир-во залізобетонних конструкцій, шиферу, будів. і віконного скла тощо) . Найб. центри пром-ті б/м: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь. У перспективі розвиток галузей пром-ті буд.. матеріалів пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадження механізації та автоматизації технологічних процесів, розширення випуску нових буд.. матеріалів, ефективних збірних буд.. елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для буд.-ва. Географія галузі може 3удосконалюватися з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей Укр.. ,повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт.

97.Основні критерії розміщення продуктивних сил.

Критерії – це інтегральні показники, орієнтири практичної спрямованості, якими керуються відповідні органи господарського управління при виборі оптимального варіанта розміщення об’єктів виробничог7о чи невиробничого призначення, а також при виробленні системи заходів щодо вдосконалення територіальної і галузевої структури економіки. На сьогодні визначними критеріями раціонального РПС виступають екологічні та соціальні. Дотримання екологічних критеріїв передбачає: збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання; освоєння та застосування природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних технологій; виробництво екологічно чистих видів продукції. Керуючись вимогами цього критерію, необхідно надавати пріоритети саме збереженню природного середовища і підпорядковувати йому суто економічні цілі. Соціальні критерії передбачають врахування потреб та інтересів населення в соціально-економічному розвитку території, еколого безпечному проживанні в певному регіоні, розширенні мережі соціально-культурних закладів та сфери послуг, достатній забезпеченості робочими місцями, створені територіальних центрів соціальної допомоги.

98.Регіональна економіка, її суть і предмет дослідження.

Сучасний стан розвитку економіки Укр.. характеризується формуванням господарських систем та посилення децентралізації соціально-еконмічної діяльності. Соціально-економічна політика держави реалізується безпосередньо через регіони враховуючи тим самим регіональні особливості їх екон. розвитку. До таких особливостей і переваг екон. розвитку регіонів відносяться природні і в першу чергу мінерально-сировинні ресурси, рівень забезпеченості робочою силою. Екон.- географічне положення регіону до районів сировини, палива, енергії та ринків збуту готової продукції. Такі регіональні господарські комплекси складають регіональну економіку. Регіональна економіка – це територіальна організація господарства як сукупності регіональних економічних систем. Р. е. відображає територіальні особливості екон. діяльності країни. Виходячи з такого розуміння сутності р. е. предметом її вивчення є територіальні особливості розвитку господарства, об’єктивні передумови та закономірності його формування. При цьому об’єктивними передумовами розвитку р. е. є територіальні відмінності у природно-ресурсному, виробничому, трудо-ресурсному, соціальному та ін. потенціалах, в економічних і адміністративних та ін. факторах розвитку. Крім цього до предмету р. е. входить також економіка окремого регіону і в першу чергу особливості, умови, фактори її формування, закономірності розвитку, вся сукупність економічних, соціальних та ін. зв’язків, тобто весь комплекс виробничих і територіальних відносин, які формують економічну систему регіону як невід’ємну частину раїни. Термін „регіон” – це будь-яка частина території країни, яка має відмінні від ін. територій ознаки.

99..Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання.

„Регіональна політика” поняття ширше ніж „регіональна економічна політика”. Перша охоплює увесь спектр екон, соціальних, політичних, національних , міграційних, адміністративно-територіальних, екологічних та ін. проблем розвитку регіонів країни. Друга це складова і головна частина регіональної політики, яка пов’язана з державним регулюванням рівнів соц.-екон. розвитку та рівнем життя населення, запобіганням значним розривам у цих показниках, недопущення соц. напруги між регіонами, забезпеченням стійкого і збалансованого розвитку регіонів. Мета: 1- збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-расурсного і науково-технічного потенціалу кожного регіону; 2-послідовне здійснення заходів, щодо поступового підвищення рівня соц.-екон. розвитку регіонів; 3- врахування екон. , соц., історико-культурних та ін. особливостей регіонів під час проведення екон. реформ на місця; 4- забезпечення внутрішньо-регіональної збалансованості екон. розвитку, екологічного стану та соц.-демографічного процесу. Завдання: 1- структурна перебудова екон. регіонів і в першу чергу промислових регіонів та центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії і складною екологічною обстановкою; 2 – Розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах де для цього є сприятливі умови; 3 – Інтенсифікація с/г виробництва в регіонах шляхом удосконалення його спеціалізації з метою максимального продовольчого самозабезпечення та нарощування його експортного потенціалу; 4 – Сприяння більш повній зайнятості населення у регіонах країни; 5 – Істотне поліпшення стану довкілля в промислових центрах Донбасу і Придніпров’я, та на територіях забруднених радіацією; 6 – Повніше використання рекреаційних ресурсів Криму, Карпат та ін. регіонів; 7 – Поліпшення демографічної ситуації в районах з низьким рівнем народжуваності і високим рівнем смертності, з метою подолання процесів депопуляції.