57. Целюлозно паперова пром-ть у., сучасний стан, особливості розміщ, проблеми та перспек­тиви розвитку.

На основі переробки лісу та інших рослинних ре­сурсів, а також вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Понінка. До її центрів належать ще й Вели­кий Вичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо. Це­люлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби дер­жави і насе­лення в папері в середньому лише на 50%. В Україні не виробляють зовсім або виробля­ють в недостатній кількості окремі види паперу, по­пит на які всюди у світі має тенден­цію до підви­щення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Вироб­ляються також будівельні матеріали, деревоструж­кові плити, фанера з лісової сировини та відходів.

58. Цементна та скляна прм-ть у.: значення, структура, сучасний стан.

Цементна пром-ть матеріаломістка галузь, тому цементні з-ди розміщ в р-нах видобув сиро­вини. В Україні налічується 15 цементних заводів; їх загальна потужність 24 млн т на рік. У Донбасі заля­гають високоякісні карбонатні породи, тому тут спо­руджено найбільші цементні підпр-ва України – Ам­вросіївський цементний комбінат, Краматорський, Єнакіївський. Донецька область по вир-ву цементу посідає перше місце, Дніпропетровська – друге, Харківська (Балаклія) – третє. Найбільші цементні заводи розташ в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Цементні з-ди цих обла­стей випу­скають портланд-цемент і шлакопортланд-цемент, вико­ристовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних за­водів. Цементні заводи в західних областях виробляють третину це­менту України. Найбільші заводи зосереджено у Львівській (Мико­лаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмель­ницькій (Кам'янець-Подільський) областях. Порівняно менше виробляють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областей Ук­раїни працюють Ба­хчисарайський (Автономна Республіка Крим), Оль­шанський (Миколаївська обл.), Одеський та інші за­води.

На території У. утвор чотири великі зони вироб­ни­цтва цементу: південно-східна (Донецька обл.), пі­внічно-східна (Хар­ківська обл.), центральна (Дніпро­петровська обл.) та західна (Рів­ненська, Івано-Фран­ківська, Львівська та Хмельницька області).

Для цементної промисловості України характе­рна значна концентрація виробництва. В серед­ньому на одне підприємство (їх в Україні 15) припа­дає 1,3 млн т цементу на рік. Значна частина це­менту витрачається на виробництво покрі­вельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях спожи­вання готової продукції. Вони працюють на довізній сировині. Аз­бест надходить з Уралу, а це­мент — з найближчих цементних заво­дів. Най­більше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Це­мент завозять у Сумську, Чернігівську. Київську, Херсонську й Черкаську області. В Україні родови­ща скляних пісків є в Донбасі (Авдіївське родовище). Хар­ківській області (Новоселівське), Рівненській (Рокитнянське), Чернігівській (Глібовське), в Львівсь­кій, Одеській областях.

Вир-во скла – дуже теплоємний процес, тому його розташовують поблизу паливних баз. В У. є 6 заводів листового та технічного скла. Найбільшим центром виготовлення скла в Україні є Костянти­нівка в Донбасі. Тут виробляють віконне скло, шла­коситалеві плитки, армоване, вітринне скло та інші його види. Склоробні заводи є також у Лисичанську, Львові, Запоріжжі. Україна була значним виробни­ком і експортером цементу, але техно­логія його вир-ва вже застаріла.

59. АПК У: суть, н/г значення, галузева струк, проблеми та перспективи розвитку.АПК - багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі і вир-ва, які інтегруючись спільно приймають участь у вир-ві с\г продукції, її транспор­тування, переробці, зберіганні, реалізації.

АПК формується при умові високого рівня розви­тку ПС і впершу чергу галузей індустрії:

1) Галузі важкої індустрії, що виробляють засоби вир-ва для АПК: обладнання для переробних підпр-в, тварин. комплексів, с/г машин, трактори, спеціалі­зовані транспортні засоби, мін. добрива, пестициди.

2) С\г як сировинна ланка АПК

3) Переробна ланка АПК, яка включає підпр-ва харч. промисловості, частинй підпр-в легкої пром-ті

4) Виробнича інфраструктура, яка включає всі галузі і вир-ва, які забезпеч. функціонування осн. ланок АПК: будів. індустрія, вантажний транспорт, система мат.-техн. постачання, складське гос-во, холодильникове обладнання,

4. Соціальна інфраструктура: житлово-кому­нальне гос-во, побутове, навч. заклади, підготовка кадрів, система охорони здоров’я.

60. Територіальна організація АПК: спеціалізовані і інтегральні АПК , їх суть. Щодо територ стр-ри АПК, то вона формується на конкретній території утворення у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної стр-ри. В науковій літ-рі виділяють локальні регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових п-в по переробці малотранспортабельної с/г пр-ції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють: 1)агропромисловий пункт – локальна форма АПК, що обєднує в наслееному пункті переробку кількох видів с/г сировини; 2)агропромисловий центр – локальна форма АПК, яка обєднує в населеному пункті переробку кількох видів с/г сировини; 3)агропромисловий кущ – локальна форма АПК, що хар-ся компактним розміщенням на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами; 4)агропромисловий вузол – складне територіальне агропромислове утворення, яке розглядається як система компактно розміщених агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо міста (як правило, обласного чи районного центру). Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району. В межах природно-ек зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлен інтегральними агропромисловими зонами і агропромисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона – це територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї природно-економічної зони. Спеціалізований агропромисловий район – територіальне зосередження агропромислових п-в однієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробне в-во). Інтегральний агропромисловий район – це територіальне зосередження агропромислових п-в у межах певної частини природно-економічної зони.