33Специфікатори тип

Для виводу даних обов’язково в форматному рядку необхідно вписати специфікатор типу( % специфікатор). Кожне дане яке ми виводимо повинне мати свій специфікатор типу. Напрклад для типу int (%d), для типу float (% f)

35 Функції scanf() форматного виводу даних з клавіатури.

Ввід за допомогою функції scanf(), котра вимагає підключення файлу stdio.h. є форматований. Синтаксис функції

scanf ( форматний рядок, список аргументів);

Функція scanf(), має змінне число аргументів, мінімум два. Перший аргумент це специфікація формату, який задається спеціальними символами, і задаються правила ідентифікації введених даних. Список аргументів - це адреси змінних, які повідомляють, що введене значення треба помістити в змінну. Наприклад:

scanf(’’%d’’, &x); scanf(“ %d%f ”, &x,&y);

%d повідомляє функції, що введене значення ціле число зі знаком треба помістити в змінну х.

36 Функція рrintf(), форматного виводу даних на екран.

Вивід за допомогою функції рrintf(), котра вимагає підключення файлу stdio.h. є форматований. Синтаксис фанкції.

Функція printf() має змінне число аргументів, мінімум один. Цей аргумент це специфікація формату, який задається спеціальними символами, і задаються правила ідентифікації виведених даних.. Наприклад:

printf ( форматний рядок, список аргументів);

Форматний рядок - рядок символів, взятих у лапки, що показує, як повинні бути надруковані аргументи. Наприклад:

printf ( “Значення числа Пі дорівнює %f\n”, pi);

1. Оператор printf(‘%d’, i) - Відображає на екрані значення змінної і, один рядок формата, який містить специфікацію виводу.

2. Оператор printf(‘%d plus %d = %d’, a, b, a+b) містить 4 аргументи, який містить текст і специфікації (3) виводу і 2 змінні та вираз, значення яких треба вивести. Специфікація виводу починається з %, за яким іде один або декілька символів, символи, що не входять в специфікацію, виводяться на екран без змін.

39 Поняття про складні оператори.

Складний оператор складається з двох простих або більше простих. Складний оператор береться в фігурні дужки. До складних операторів відносяться й блоки.

{ n++;

summa+=n;

40 Поняття про блоки .

Блок – це складний оператор , в якому присутні також оператори блоку. В обох випадках це послідовність операторів. Взята в фігурні дужки. Блок відрізняється від складного оператора наявністю описів у тілі блоку.

{ int n=0;

n++;

summa+=n;

41 Прості і складні вирази.

Вирази – це будь-яке поєднання елементів, яке в результаті дає число. Прості вирази – це змінні і константи. Приклади простих виразів : PI, 20, r, -125.

Складні вирази – це прості вирази, з’єднані знаками операцій. Наприклад:

2+8;

R=v+g;

X=a+10;

Значення виразів обчислюються і присвоюються змінній в лівій частині. Тому можна записати

X=y=a+10;

А=7;

X=6+(y=4-a); відповідь у=-3, х=3;

Будь-який вираз, що закінчується крапкою з комою, розглядається як оператор, виконання яког полягає в обчисленні цього виразу. Частковим випадком виразу є порожній оператор ;.

Приклади:

x=a+b;

З констант, змінних, розділювачів і знаків операцій можна конструювати вираз. Кожен вираз є правилом обчислення нового значення.. Якщо вираз формує ціле або дійсне число, то воно називається арифметичним.

42 Коротка форма умовного оператора if

Ключове слово умовного оператора – if. Умовний оператор має повну й скорочену форму.

1. if (вираз-умова ) оператор; //скорочена форма

В ролі виразу-умови можуть використовуватися арифметичний вираз, відношення й логічний вираз. Якщо значення виразу-умови відрізняється від нуля (тобто істинне), то виконується оператор.

Наприклад: if (x<y&&x<z) min=x;

43. Повна форма умовного оператора if

if ( вираз-умова ) оператор1; //повна форма

else оператор2;

Якщо значення виразу-умови відрізняється від нуля, то виконується оператор1, при нульовому значенні виразу-умови виконується оператор2. Наприклад:

if (d>=0)

{ x1=(-b-sqrt(d))/(2*a);

x2=(-b+sqrt(d))/(2*a); }

else {оператори; }

44. Оператори безумовного переходу goto

Оператор goto – це оператор безумовного переходу. Це оператор розгалуження, зустрічаючись в програмі відбувається перехід до цього місця програми , яке вказано в цьому операторі. Перехід безумовний, бо він відбувається завжди без виконання будь-яких умов.

45 Правила написання мітки для оператора goto.

Місце, де виконується перехід, відзначається текстовою міткою з двома крапками на початку рядка. Мітка може стояти як окремо в рядку, так і на початку рядка, який містить оператор. Мітки мають бути унікальними і не повинні повторюватися. Мітка і оператор goto повинні знаходитись в межах однієї функції, але можуть бути в різних блоках.

Мітка в програмі може знаходитися к до так і після оператора goto. Оператор goto не рекомендують використовувати в програмах по таких2-х причинах.

його завжди можна замінити іншими операторами.

Він небезпечний. Можуть вийти випадкові помилки, непередбачені. Виконання програми перескакує взад-вперед , вносячи в неї хаотичність.

Оператор goto має формат:

goto мітка;

У тілі тієї ж функції повинна бути присутньою конструкція:

мітка: оператор;

Мітка - це звичайний ідентифікатор, областю видимості якого є функція. Оператор goto передає керування операторові, що стоїть після мітки. Використання оператора goto виправдано, якщо необхідно виконати перехід з декількох вкладених циклів або перемикачів вниз по тексту програми або перейти в одне місце функції після виконання різних дій.

Застосування goto порушує принципи структурного й модульного програмування, за якими усі блоки, з яких складається програма, повинні мати тільки один вхід і тільки один вихід.