
- •1 Коротка історія мови програмування с.
- •2 Характеристика мови програмування.
- •3 Структура програми на мові с
- •4 Етапи обробки програми .
- •5 Призначення директиви препроцесора.
- •6 Елементи мови програмування с.
- •7 Алфавіт мови програмування с.
- •8.Ідентифікатори мови програмування с.
- •10 Коментарі мови програмування с.
- •11 Зберігання інформації в константах .
- •12 Оператори присвоєння
- •13 Вирази на мові програмування с
- •14 Арифметичні операції.
- •15.Унарні арифметичні операції
- •17 Логічні операції.
- •28 Задання значення змінних при описі.
- •29 Літеральні константи.
- •30 Символьні константи
- •31 Завдання символічних констант за допомогою ключового слова const.
- •32 Завдання символічних кон6стант за допомогою директиви define.
- •33Специфікатори тип
- •35 Функції scanf() форматного виводу даних з клавіатури.
- •36 Функція рrintf(), форматного виводу даних на екран.
- •39 Поняття про складні оператори.
- •40 Поняття про блоки .
- •41 Прості і складні вирази.
- •46 Призначення оператора вибору варіантів switch
- •47 Синтаксис оператора вибору варіанту switch.
- •48 Призначення мітки default в операторі switch.
- •50.Оператори циклів
- •51.Арифметичний оператор циклу for
- •52.Оператор циклу while
- •53.Оператор циклу do while
- •54.Оператор continue для управління роботою циклів
- •55.Призначення оператора break в операторах циклів
- •56.Означення масиву
- •67.Способи обробки елементів масивів
- •68.Обробка масивів по одному елементу зліва направо
- •69.Обробка масивів по кілька елементів зліва направо
- •72.Сортування масивів
- •81.Адресна арифметика
- •86.Операції порівняння вказівників
- •87.Обчислення зміщення вказівників
- •88.Операція для визначення кількості байтів змінної даного типу
33Специфікатори тип
Для виводу даних обов’язково в форматному рядку необхідно вписати специфікатор типу( % специфікатор). Кожне дане яке ми виводимо повинне мати свій специфікатор типу. Напрклад для типу int (%d), для типу float (% f)
35 Функції scanf() форматного виводу даних з клавіатури.
Ввід за допомогою функції scanf(), котра вимагає підключення файлу stdio.h. є форматований. Синтаксис функції
scanf ( форматний рядок, список аргументів);
Функція scanf(), має змінне число аргументів, мінімум два. Перший аргумент це специфікація формату, який задається спеціальними символами, і задаються правила ідентифікації введених даних. Список аргументів - це адреси змінних, які повідомляють, що введене значення треба помістити в змінну. Наприклад:
scanf(’’%d’’, &x); scanf(“ %d%f ”, &x,&y);
%d повідомляє функції, що введене значення ціле число зі знаком треба помістити в змінну х.
36 Функція рrintf(), форматного виводу даних на екран.
Вивід за допомогою функції рrintf(), котра вимагає підключення файлу stdio.h. є форматований. Синтаксис фанкції.
Функція printf() має змінне число аргументів, мінімум один. Цей аргумент це специфікація формату, який задається спеціальними символами, і задаються правила ідентифікації виведених даних.. Наприклад:
printf ( форматний рядок, список аргументів);
Форматний рядок - рядок символів, взятих у лапки, що показує, як повинні бути надруковані аргументи. Наприклад:
printf ( “Значення числа Пі дорівнює %f\n”, pi);
Оператор printf(‘%d’, i) - Відображає на екрані значення змінної і, один рядок формата, який містить специфікацію виводу.
Оператор printf(‘%d plus %d = %d’, a, b, a+b) містить 4 аргументи, який містить текст і специфікації (3) виводу і 2 змінні та вираз, значення яких треба вивести. Специфікація виводу починається з %, за яким іде один або декілька символів, символи, що не входять в специфікацію, виводяться на екран без змін.
39 Поняття про складні оператори.
Складний оператор складається з двох простих або більше простих. Складний оператор береться в фігурні дужки. До складних операторів відносяться й блоки.
{ n++;
summa+=n;
40 Поняття про блоки .
Блок – це складний оператор , в якому присутні також оператори блоку. В обох випадках це послідовність операторів. Взята в фігурні дужки. Блок відрізняється від складного оператора наявністю описів у тілі блоку.
{ int n=0;
n++;
summa+=n;
41 Прості і складні вирази.
Вирази – це будь-яке поєднання елементів, яке в результаті дає число. Прості вирази – це змінні і константи. Приклади простих виразів : PI, 20, r, -125.
Складні вирази – це прості вирази, з’єднані знаками операцій. Наприклад:
2+8;
R=v+g;
X=a+10;
Значення виразів обчислюються і присвоюються змінній в лівій частині. Тому можна записати
X=y=a+10;
А=7;
X=6+(y=4-a); відповідь у=-3, х=3;
Будь-який вираз, що закінчується крапкою з комою, розглядається як оператор, виконання яког полягає в обчисленні цього виразу. Частковим випадком виразу є порожній оператор ;.
Приклади:
x=a+b;
З констант, змінних, розділювачів і знаків операцій можна конструювати вираз. Кожен вираз є правилом обчислення нового значення.. Якщо вираз формує ціле або дійсне число, то воно називається арифметичним.
42 Коротка форма умовного оператора if
Ключове слово умовного оператора – if. Умовний оператор має повну й скорочену форму.
1. if (вираз-умова ) оператор; //скорочена форма
В ролі виразу-умови можуть використовуватися арифметичний вираз, відношення й логічний вираз. Якщо значення виразу-умови відрізняється від нуля (тобто істинне), то виконується оператор.
Наприклад: if (x<y&&x<z) min=x;
43. Повна форма умовного оператора if
if ( вираз-умова ) оператор1; //повна форма
else оператор2;
Якщо значення виразу-умови відрізняється від нуля, то виконується оператор1, при нульовому значенні виразу-умови виконується оператор2. Наприклад:
if (d>=0)
{ x1=(-b-sqrt(d))/(2*a);
x2=(-b+sqrt(d))/(2*a); }
else {оператори; }
44. Оператори безумовного переходу goto
Оператор goto – це оператор безумовного переходу. Це оператор розгалуження, зустрічаючись в програмі відбувається перехід до цього місця програми , яке вказано в цьому операторі. Перехід безумовний, бо він відбувається завжди без виконання будь-яких умов.
45 Правила написання мітки для оператора goto.
Місце, де виконується перехід, відзначається текстовою міткою з двома крапками на початку рядка. Мітка може стояти як окремо в рядку, так і на початку рядка, який містить оператор. Мітки мають бути унікальними і не повинні повторюватися. Мітка і оператор goto повинні знаходитись в межах однієї функції, але можуть бути в різних блоках.
Мітка в програмі може знаходитися к до так і після оператора goto. Оператор goto не рекомендують використовувати в програмах по таких2-х причинах.
його завжди можна замінити іншими операторами.
Він небезпечний. Можуть вийти випадкові помилки, непередбачені. Виконання програми перескакує взад-вперед , вносячи в неї хаотичність.
Оператор goto має формат:
goto мітка;
У тілі тієї ж функції повинна бути присутньою конструкція:
мітка: оператор;
Мітка - це звичайний ідентифікатор, областю видимості якого є функція. Оператор goto передає керування операторові, що стоїть після мітки. Використання оператора goto виправдано, якщо необхідно виконати перехід з декількох вкладених циклів або перемикачів вниз по тексту програми або перейти в одне місце функції після виконання різних дій.
Застосування goto порушує принципи структурного й модульного програмування, за якими усі блоки, з яких складається програма, повинні мати тільки один вхід і тільки один вихід.