Завдання 22

Трагічний фатум в трагедії « Іполліт» проявляється у двох площинах, як зі сторони Іполліта так і зі сторони Федри. Якщо у трагедії « Цар- Едіп» продемонстровано дійсно неможливість зміни долі,то в « Іполліті»- це лише забавка богів, для яких люди, ніби ляльки для розваг. На мою думку, Іполліту дійсно необхідно було довести, що любов- це прекрасно та природньо. Осуджувати людину тільки за те, що вона здатна і прагне кохати ніхто не має права,проте спосіб Афродіти досить жорстокий.

Трагізм почуттів Федри криється не тільки у «небесних забавках», але й у неможливості втечі від людського осуду, бо на нещасну чекала б страшенна ганьба.

Як на Іполліта, так і на Федру чекає фатальна розв’язка. Іполліт так і не заслужив честі пізнати суть власного життя та того, що з ним сталося, хоча незмінно шанував Артеміду та вів благочестивий спосіб життя. Федра не відрізнялася святістю, проте теж була нещадно покарана. Залежність людини від примх богів та неминучість її катастрофи-ось сенс трагічного фатуму у цій трагедії.

Завдання 23

Людська гідність « Медея»

Підступна вбивця та зрадниця. Мабуть, саме ці слова спадуть на думку кожному, хто згадає головну героїню трагедії Еврипіда. Проте варто трохи детальніше дослідити переживання жінки як перед нами виникне зовсім інша картина…

На мою думку, Медея справді живе: на відмінну від її чоловіка, Ясона, вона знає як можна кохати, ненавидіти, вагатися.. Все, що вона робить,- жахливо, але це тільки тому, що вона просто хотіла щастя, якого так і не зміг їй дати Ясон. Так, вона одружилася не через рішення батьків, а через палку любов, але тільки з її сторони. Що її чекало: самотність та залежність від чоловіка?

Ніби щось вибухнуло у серці Медеї. Вона хоче завдати нестерпного болю Ясону, за всі її зруйновані мрії, бажання, почуття. Він не зважав на неї як на людину з особистими надіями та прагненнями. Вона зробила заради нього все: ошукала свою родину, вчинила вбивство, а у відповідь- шлюб за обіцянкою і ні краплі кохання. Медея вбиває дітей, щоб Ясон залишився один, щоб відчув ту порожнечу в душі, яку має вона.

Модуль 2

Завдання 1 ?

Завдання 2

Творчість Аристофана.Аристофанівський комізм

Аристофан перший відомий нам представник старої античної комедії. Арістофана часто вважають ідеологом селянства, інтереси якого в першу чергу були принесені в жертву цій війні. В більшості комедій Арістофана центральною особою є якраз селянин. Арістофан виступає не тільки від імені селянства («дрібних і середніх землевласників»), але й від імені усіх тих верств афінського народу, які спостерігають розклад колишньої політичної й моральної єдності афінської демократії, яким ненависна згубна, несправедлива, безконечна війна, що прискорює цей розклад.Арістофанівська комедія завжди оптимістична в силу своїх народних коренів. І за старою народною традицією вона звичайно закінчується веселими піснями й танцями. Аристофан - "батько комедії", комедіограф з яскраво виявленою тенденціозною спрямованістю творів.

Особливості естетики комедій Аристофана: різкість, чіткість, художня послідовність авторської позиції; герої-типи, гіперболічне осмислення рис реальних осіб, що призводить до узагальненої соціальної характеристики, комічне поєднання реального й фантастичного.

Особливості поетики Аристофана: хор та його активна роль в дії: актори (не менше трьох), маски-карикатури відомих суспільних діячів, "галасливі" костюми, гіперболізовані частини тіла, буфонада прологу, напруженість агону; специфіка мовленнєвого стилю, простонародні мовні звороти, меткі неологізми, каламбури, комічна скоромовка. Місце комедії Аристофана в історії світової комедії.