12 Завдання

Хорова лірика була найбільш поширеною у дорійських племенах та відображала риси колективістичного існування, яке так різко відрізняло дорійську Спарту від багатьох інших полюсів. Тому Спарта стала центром розвитку хорової музики, де з давніх-давен під час свят гіпнопедії – літніх урочистостей на пам ять про полеглих гуроїв – хори оголених юнаків і дівчат демонстрували своє мистецтво танцях, співах, гімнастичних вправах.

Аріон. Надав гімнові на честь бога Діоніса досконалої художньої форми й вперше пісню. назвав його дифірамбом, перетворивши на хорову пісню. Він оспівував подвиги й діяння лише одного Діоніса. Окремо слід виділити мелісу Алкамана. Уже в нього з являється трьохчленна симетрична строфічна композиція, яка складається з строфи, антистрофи та епода. Зміст його хорових композицій складали уславлення бога , але поет міг привносити й суб єктивні елементи:славити красу хористок, говорити про себе як про ненажеру, жартувати. Усім відомі його парфенії. Тобто пісні для жіночого хору. Алкман створював гімни Зевсу, Гері, Аполлону, Артеміді, Афродіті, а також любовні вірші.

Найвищого злету досягла хорова лірика при Піндарі. Перетворив поезію на професію . Писав на замовлення тиранів, знатних осіб, отримуючи за це плату. Найбільш важливі його вірші – епінікії – мали за мету уславити переможців загально еллінських свят. Світогляд Піндара має глибокий релігійний характер. Висвітлював аристократичні погляди. Поет свідомо уникає буденної, розмовної мови, висловлюючись урочисто , величаво.

Завдання 14

Загальна характеристика епохи 6-5 ст. до н.е. Народження театрального мистецтва. Значення слів трагедія, комедія.

У 6-5 ст. до н. е. в культурному житті Греції відбуваються важливі зміни, які призвели до виникнення мистецтва як цілісної системи світобачення й визначили один з найголовніших елементів майбутньої європейської культури. Історичним тлом були війни з Персією і утворення держав на території Греції. Перси звільнили Іудею від «вавилонського полону» і це сприяло новому розвитку народу. Найвищі цінності зосередилися навколо релігії і відбувається підпорядкування мистецтва культу. З епохою панування персів, пов’язане піднесення Балканського півострова. Афіни були звільнені від влади персів і місто стало центром розквіту грецької культури.

Від середини 6 ст. до н. е. під час свят присвячених богу Діонісу влаштовувались театральні вистави, у яких на честь бога влаштовувались дифірамби – пісні, що складалися з партії хору та декількох корифеїв . Вважали, що трагедія і комедія виникли з імпровізації.

Слово комедія від грецького – весела пісня., тлумачать як пісні процесії гультяїв. Зачинателями вважають гультяїв – поети, які втілювали животворні сили природи, що перемагають тимчасове зимове вмирання.

Слово трагедія ( від “tragos” – “ цап ”, “odе” – “пісня”) буквально означає ‘ цап’яча пісня ’. Є декілька версій тлумачення походження цього терміна. слово “ трагедія ” означало пісні , присвячені богові родючості Діонісові, які виконувалися хором . Їх виконували сатири , одягнені у цап’ячі шкури , з прив’язаними цап’ячими копитами і бородами . Тому сатирів іноді називали просто цапами , а їхня пісня отримала назву “ трагедія ” (‘ пісня цапів ’).