Оповідання («апологи») Одіссея:

• Одіссей відвідав країну лотофагів, що харчуються лотосом, кожен, хто покуштував лотоса, забуває про батьківщину.

• Велетень-людожер, кіклоп Поліфем, зжер у своїй печері декількох товаришів Одіссея, але Одіссей напоїв і засліпив киклопа і врятувався з іншими товаришами з печери під вовною баранів.

• За це Поліфем накликав на Одіссея гнів свого батька Посейдона. Бог вітрів Еол вручив Одіссею міхи із зав'язаними в ньому вітрами, але недалеко від батьківщини супутники Одіссея розв'язали міхи, і буря знову відкинула їх у море.

• Людожери-лестригони знищили всі кораблі Одіссея, крім одного, який пристав до острова чарівниці Кірки (Цірцеї), що обернула супутників Одіссея у свиней. Переборовши чари за допомогою Гермеса, Одіссей протягом року був чоловіком Кірки.

• Одіссей спускався в царство мертвих, щоб розпитати віщуна Тіресія, як йому дістатися додому.

• Плив повз Сирен, що затягають мореплавців чарівним співом і гублять їх; проїжджав між стрімчаками, на яких живуть чудовиська Скилла і Харибда. На острові сонячного бога Геліоса супутники Одіссея вбили бика бога, і Зевс наслав бурю, що погубила корабель Одіссея з усіма супутниками. Одіссей виплив на острів Каліпсо.

Феаки відвозять його на батьківщину, і розгніваний Посейдон обертає за це їхній корабель у стрімчак. Перетворений Афіною у жебрака, Одіссей відправляється до вірного свинопаса Евмея. Телемах, що повертається зі Спарти, благополучно уникає засідки женихів і зустрічається у Евмея з Одіссеєм, який відкривається сину. Одіссей повертається у свій будинок під виглядом жебрака, піддаючись образам з боку наречених і слуг. Лише стара нянька Евриклея впізнає Одіссея по рубцю на нозі. Пенелопа обіцяє свою руку тому, хто, зігнувши лук Одіссея, пропустить стрілу через 12 кілець. Злиденний прибулець один виконує завдання Пенелопи, після чого вбиває женихів, і страчує слуг, що зрадили його. Пенелопа впізнає нарешті Одіссея. Поема закінчується сценами прибуття душ наречених у пекло, побачення Одіссея з його батьком Лаертом і укладання миру між Одіссеєм та родичами убитих.

Проблематика

Проблема Одіссея - “ненависний безсмертним богам”, так називає його Еол. Чому ненависний? Можливо, тому що він поставив себе на один рівень з богами? Конфлікт з Посейдоном та його сином Поліфемом - це конфлікт людини з безжальною і жорстокою природною стихією, набагато сильнішою і непередбачуваною, та тупою несправедливою силою і обмеженим, майже не розвиненим розумом. Разом з тим людина весь час намагається довести свою силу, витривалість, першість у оточуючому світі. Вірогідно, основний конфлікт поеми Гомера “Одіссея” можна визначити як протистояння Людини і Природи на шляху пізнання людиною оточуючого світу та усвідомлення свого місця і ролі в світобудові.

Образ одіссея

• Мужність, хитрість, розсудливість

• Багатий життєвий досвід

• Патріот, люблячий чоловік

• Чуттєвий(батько)

• Мстивий

• Розум переважає над силою

Завдання 9

Давньогрецька лірика виникла як пісня, продовжуючи й розвиваючи традиції народної, фольклорної пісні. Перша назва цих

поетичних творів — «melos» (у род. відмінку — «melodos», тобто пісня). У VII ст. до н. е. виникла авторська пісня, лірика (індивідуалістична поезія), що означає «те, що виконується у супроводі ліри» (музичний семиструнний інструмент, який (за міфами) створений богом Гермесом). Давньогрецька лірика була тісно пов’язана з античною музикою, яка нам майже не відома (флейта, ліра).

Лірика давніх греків розподілялася на три жанри: елегія, ямб та меліка. Елегії виконувалися під супровід флейти, а меліка — під звучання ліри. Кожний жанр передбачав особливий віршовий розмір або строфу. Наприклад, елегію потрібно було писати елегійним двовіршем (гекзаметр + пентаметр), ямб — ямбом чи хореєм, меліку — особливими, оригінальними строфами. Різнилися між собою також змісти поезій різних жанрів. Елегії присвячувалися патріотичним закликам, роздумам про життя; ямб мав сатирично-викривальний характер; Сольна меліка використовувалася Для любовних пісень, а хор — Геракла, Що Грає на кіфарі Для виконання гімнів на честь богів та людей. Певні поети мали свої уподобання серед цих жанрів, і їх імена тепер пов’язують саме з ними (наприклад, гімни Піндара).