Завдання 1

Античність –(походить від лат antignuus –давній ) сукупність історичних і культурних надбань давніх греків яка складала фундамент европ.культ.

Предметом курсу ант.літ. є література двох рабовласницьких суспільств : грецького та римського саме це і визначає хронологічні та територіальні рамки ,що відмежовували ант.літ. від худ. творчості до класового суспільства з одного боку,від літ.серед.віків інших літератур.давнього світу

Завдання 2

.Періодизація давньогрецької літ-ри

Умовно виділяють чотири головні етапи розвитку давньогр. літ-ри.

а) за архаїчного періоду(8ст.д.н.е.) розвивається усна народна творчість, зокрема міфологія, епічна поезія(Гомер). На межі арх. та класич. періодів формується дидактичний епос(Гесіод).

б) Класичний період (7-4ст.д.н.е.) З'являється лірика, драма, вникають перші прозові жанри: історіографія, ораторське мистецтво, філософські роздуми та бесіди. Вершина літ-ри класичного періоду – твори афінськ трагіків(Есхіл, Софокл, Евріпід). Представники прози: Геродот, Демосфен, платон і Арістотель.

в) Елліністичний період 4ст.д.н.е - н.е. Побутова комедія(Менандр), Олександрійська поезія, натуралістичний міміямб(Геродот).

г) Римський період-1-5ст н.е. З'являються новаційні “Життєписи” Плутарха, самобутня, вїдлива й кумедна сатира Лукіана, грецький роман

Завдання 3

Міф (від грец. Μύθος — казка, переказ, оповідання) — оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства.

Виникнення міфологічних уявлень відноситься до дуже раннього періоду розвитку людського суспільства. Залежність людини цього часу від нерозомілих для неї природних і суспільних сил, її безсилля перед ними знаходили своє вираження в фантастичних, міфологічних уявленнях про природу і про засоби впливу на неї. Міфотворчість – це не гра фантазії, це певний етап у процесі освоєння світу через який пройшли всі народи. Міфологія – це перша спроба пізнати дійсність. Міфологія та, база на основі якої будуть згодом будуватись твори. Для давнього грека міф – це слово, за допомогою якого людина описуючи світ привласнює його. Міф відзеркалює реальний побут прадавньої людини. В ті час міф сприймався як Закон, як найвища мудрість і ставлення до нього було дуже серйозним. Міф виступає своєрідним компдексом в якому поєднані різні функції (прогресивні, регресивні).

Основні функції міфу:

Пізнавальна; пояснювальна; психологічна; соціальна.

Види міфів

Етимологічні — міфи, що пояснюють походження явищ або предметів;

Космогонічні — міфи про створення Всесвіту: астральні(зірки,планети),солярні(соне-фаетон),антропологічні(поява людини)

близнюкові-про чудесні істот яких уявляли у вигляді близнюків

тотемічні-уявлення про блискість між певною груп.люд. і так званими тотемами (видами рослин і тварин)

календарні-повязані з циклом календ. Обрядів і розпов. Про відтвор.природних і біологічних циклів

героїчні- фіксують величні діяння героїв

Есхатологічні — міфи про загибель Всесвіту

Завдання 4

1 етап Хтонічний цей період засвідчує що людина виходить із природи і боїться її.

2 Етап анімізм (душа) уявна суть речі яка виявила свою волю над людиною

3 Етап героїзм у цей час окрему людину підносять над цивілізацією

4 самозаперечність на цьому етапі міф переростає в епос і настає літературний етап розвитку міфу

Завдання 5

Гомер, гомерівське питання

Біографія Сучасні дослідники схильні відносити його діяльність до VIII або навіть VII століття до н. е., зазначаючи як основне місце його перебування острів Хіос або який-небудь інший регіон Іонії, що існувала в центральній частині західного узбережжя Малої Азії.Тому Гомера слід вважати за іонійця, як за загальним його характером, так і за окремими рисами його поем. Місцем смерті поета прийнято вважати кікладський острів Іос.

Історія гомерівського питання

В античність ніхто не сумнівався в існуванні Гомера та його одноосібному авторстві «Іліади» та «Одісеї». Але згодом, під час перших досліджень у 6 ст. до н.е., стало зрозуміло, що сліпа людина, якою вважали Гомера, просто не спроможна описати найтонші деталі, які зображено у поемах. Наприкінці першої половини 19 ст. серед дослідників сформувалось 2 основні течії: унітарна( єдність поем та автора) та аналітична( поеми створені за рахунок об’єднання ідей кількох авторів).

Сучасний стан

Оскільки про життя і творчість Гомера до нас дійшли лише декілька фактів, тому навіть на сучасному етапі дослідники не можуть дійти спільних висновків. Підгрунтям для написання поем став фольклор, який вміщував в собі сказання та пісні. Поєднавши народне надбання з найточнішим описом деталей, Гомер зміг створити перші літературні твори античності.