
- •1.Загальна задача лінійного програмування.
- •2.Графічний метод розв’язування злп.
- •3.Симплексний метод: ідея, вимогита умови оптимальності.
- •9.Транспортна задача: особливості, типи, математична модель.
- •6.Двоїста пара задач: типи та алгоритм перетворення.
- •7.Теореми двоїстості.
- •8.Розв’язування двоїстої задачі.
- •10.Умови оптимальності в тз, її обґрунтування.
- •11.Тз: види виродженої задачі.
- •14.Метод потенціалів в тз
- •45.Узагальнений метод найменших квадратів (метод Ейткена).
- •12.Методи будування базисних планів при розв’язуванні тз.
- •15.Динамічне програмування: мат. Моде-ль та її види.
- •14.Метод потенціалів в тз.
- •47. Метод визначення гетеро- за тестом Гольфельда-Квандта.
- •16.Метод динамічного програмування: властивості, переваги, недоліки.
- •13.Альтернативний оптимум в тз
- •19.Розв’язування задач методом динамічного програмування.
- •20.Задача про призначення: її модель та алгоритм.
- •21.Задача про кільцевий маршрут: модуль та розв’язування.
- •22.Угорський метод.
- •24.Задача про максимальний потік: модель та алгоритм.
- •25.Задача про найкоротшу відстань: модель та алгоритм.
- •26.Загальна економетрична модель та її постановка.
- •27.Вимоги та етапи будування економетричної моделі.
- •28.Специфікація економетричної моделі.
- •46.Метод визначення гетероскедастичності за μ-критерієм.
- •30.Метод найменших квадратів.
- •31.Передумови застосування мнк.
- •33.Оцінка тісноти зв’язку між змінними рівнянь регресії.
- •34.Стандартні похибки при оцінці параметрів моделі.
- •35.Оцінка значущості зв’язку між змінними моделі.
- •37.Стат. Критерії перевірки значущості зв’язку між змінними моделі.
- •38.Поняття мультиколінеарності, її негативність, наслідки та ознаки
- •40.Визначення мультиколінеарності за допомогою критерія Пірсона.
- •41.Визначення мультиколінеарності за допомогою критерія Стьюдента.
- •42.Визначення мультиколінеарності за допомогою критерія Фішера.
- •39.Напрямки усунення мульт-.
- •43.Алгоритм Феррара-Глобера для виявлення мульт- (загальна частина).
- •44.Гетероскедастичність та її вплив на оцінки параметрів моделі.
- •48.Визначення гетероскедастичності за тестом Спірмана.
- •50.Автокореляція: зміст, причини виникнення та її наслідки.
- •51.Методи визначення автокореляції.
- •Графічний метод розв’язування злп.
11.Тз: види виродженої задачі.
Загальна
кількість рівнянь математичної мо-делі
транспортної задачі дорівнює m+n
, але
одне з цих рівнянь є наслідком решти,
оскільки
.
Тому в закритій транспортній задачі
система рівнянь має m+n-1
незалежних
рівнянь, тобто ранг мат-риці системи
обмежень дорівнює m+n-1.
Це
означає, що кількість змінних xij≠0
дорівнює m+n-1.Проте
на практиці зустрічаються ви-падки,
коли кількість базисних змінних мен-ша
від m+n-1.
У
цьому разі розв'язок Назива-ють
виродженим; його дістають тоді, коли
множина змінних xij
знайденого
плану розпадається на непов'язані
підмножини. Ступінь виродження плану
залежить від різ-ниці між m+n-1
та
кількістю базисних змін-них. При
застосуванні, методів розв'язання
транспортної задачі необхідно виключити
випадок виродження, оскільки розв'язування
такої задачі зациклюватиметься,
тобто повер-татиметься до раніше
знайденого плану. Для цього використовують
таку рекомендацію: у знайдений план
розподілу ресурсів уводять кількість
умовно базисних змінних з нульови-ми
значеннями, потрібну до числа m+n-1.
Ці змінні(фіктивні0 вибирають так,щоб
вони бу-ли на перетині рядка та колонки
таблиці роз-поділу,в яких є хоча б одна
баз.змінна xij≠0.
Після цього задача стає штучно не
вироджен.
14.Метод потенціалів в тз
Цей
метод використовує теорію двоїстої
пари задач. За допомогою неї знаходяться
факти-чні оціночні коефіцієнти C/ij,
які
порівнюються з відповідними оцінками
Cij.
Алгоритм пошу-ку: 1) Для всіх базисних
змінних складається рівняння
потенціалів:
Хij ≠0 ; Ui +Vj= Cij. Ui та Vj –змінні двоїстої пари задач; Ui- відповідає та характеризує поведінку і-го постачальника; Vj- відповідає та характеризує поведінку j-го споживача. 2) Складена система рівнянь потенціалів розв’я-зується відносно Ui Vj. Одержана система розв’язується тільки тоді, коли різниця між кількістю змінних та кількістю рівнянь =1. У цьому випадку одна із змінних прирівнюється до 0. Потім, система розв’язується відомими методами. Найбільш простим є метод: прово-диться аналіз кожного рівняння і знаходяться інші змінні системи. Якщо різниця між кіль-костями змінних >1, то у такому вигляді система не розв’язується і називається вирод-женою. Щоб розв’язати вироджену систему, необхідно привести її до нормального вигля-ду.Для цього,одна з нульових змінних, умовно вважається фіктивною базисною змінною і рівняння цієї фіктивної змінної дописується до системи рівнянь Ui Vj; 3) Знаходження фактичних оціночних коефіцієнтів C/ij для усіх нульових змінних: Xij = 0 ;Ui + Vj =C/ij. 4) Аналіз на оптимальність: Cij=C/ij. 5) Якщо одержаний план не оптимальний, то необхід-но побудувати наступний варіант розподілу. Для цього будується цикл перерозподілу ресу-рсів. Початком цього циклу є нульова змінна, яка більш всього порушує умови оптимально-сті. max |C/ij -Cij|. Інші вершини циклу знахо-дяться в базисних змінних. Практично такі цикли будуються в центральній частині таблиці потужності. Геометрична інтерпрет-ація така:6)Знаходження величини корегува-ння змінної, для цього складається послідов-ність змінної циклу, а потім ведеться розмітка цих змінних знаків «+»,«-».Величина корегу-вання = мінімальному значенню змінної зі знаком «-».∆= min{ Xij «-« }.Усі змінні, які ввій-шли до циклу корегуються на величину ∆ з урахуванням знаків розмітки. Xij= Xij ± ∆. Змінні, які не ввійшли до циклу не корегують-ся.Одержаний новий план розподілу необхі-дно проаналізувати на оптимальність, почи-наючи з пункту 1,2 і тд. Примітка : існують випадки, коли неможливо побудувати цикл розподілу за правилами, щоб побудувати цикл необхідно одну із нульових змінних вважати фіктивною базисною і побудувати використовуючи цю змінну в нормальний цикл.Фіктивна змінна обов’язково в наступній розмітці зі знаком «+». Цей цикл- вироджен.