
- •1.Загальна задача лінійного програмування.
- •2.Графічний метод розв’язування злп.
- •3.Симплексний метод: ідея, вимогита умови оптимальності.
- •9.Транспортна задача: особливості, типи, математична модель.
- •6.Двоїста пара задач: типи та алгоритм перетворення.
- •7.Теореми двоїстості.
- •8.Розв’язування двоїстої задачі.
- •10.Умови оптимальності в тз, її обґрунтування.
- •11.Тз: види виродженої задачі.
- •14.Метод потенціалів в тз
- •45.Узагальнений метод найменших квадратів (метод Ейткена).
- •12.Методи будування базисних планів при розв’язуванні тз.
- •15.Динамічне програмування: мат. Моде-ль та її види.
- •14.Метод потенціалів в тз.
- •47. Метод визначення гетеро- за тестом Гольфельда-Квандта.
- •16.Метод динамічного програмування: властивості, переваги, недоліки.
- •13.Альтернативний оптимум в тз
- •19.Розв’язування задач методом динамічного програмування.
- •20.Задача про призначення: її модель та алгоритм.
- •21.Задача про кільцевий маршрут: модуль та розв’язування.
- •22.Угорський метод.
- •24.Задача про максимальний потік: модель та алгоритм.
- •25.Задача про найкоротшу відстань: модель та алгоритм.
- •26.Загальна економетрична модель та її постановка.
- •27.Вимоги та етапи будування економетричної моделі.
- •28.Специфікація економетричної моделі.
- •46.Метод визначення гетероскедастичності за μ-критерієм.
- •30.Метод найменших квадратів.
- •31.Передумови застосування мнк.
- •33.Оцінка тісноти зв’язку між змінними рівнянь регресії.
- •34.Стандартні похибки при оцінці параметрів моделі.
- •35.Оцінка значущості зв’язку між змінними моделі.
- •37.Стат. Критерії перевірки значущості зв’язку між змінними моделі.
- •38.Поняття мультиколінеарності, її негативність, наслідки та ознаки
- •40.Визначення мультиколінеарності за допомогою критерія Пірсона.
- •41.Визначення мультиколінеарності за допомогою критерія Стьюдента.
- •42.Визначення мультиколінеарності за допомогою критерія Фішера.
- •39.Напрямки усунення мульт-.
- •43.Алгоритм Феррара-Глобера для виявлення мульт- (загальна частина).
- •44.Гетероскедастичність та її вплив на оцінки параметрів моделі.
- •48.Визначення гетероскедастичності за тестом Спірмана.
- •50.Автокореляція: зміст, причини виникнення та її наслідки.
- •51.Методи визначення автокореляції.
- •Графічний метод розв’язування злп.
7.Теореми двоїстості.
Якщо відомо оптимальне рішення прямої за-дачі(ПЗ), то за допомогою теореми двоїстості можливо знайти оптимальний розв’язок ДЗ. Теорема1.(теорема про існування)За допо-могою цієї теореми має місце твердження
Тобто, якщо відома величина оптимального значення цільової ф-ції ПЗ, то відоме оптима-льне значення і ДЗ. На основі цієї теореми існує відповідність між змінними П і ДЗ нас-тупним чином
де
та
- основні змінні відповідних за-дач,
та
- дод. змінні відповідних за-дач.
Теорема
2.
(теорема про рівновагу).
Для
оптимальних розв’язків двоїстої пари
задач необхідно і достатньо щоб
виконувались наступні умови:
1.
;2.
Згідно з цією теоремою можливо встановити значення змінних ДЗ за допомогою поведін-ки обмежень ПЗ. Тобто, якщо обмеження ПЗ становиться строгим рівнянням, то відповідно змінна ДЗ не дорівнює нулю і навпаки.
Теорема
3.
(про оцінки)Величина
на ск. зміниться величина ціл. ф-ції ПЗ,
якщо відповідно вихідний ресурс
змінюється на одиницю
,
за допомогою теорем двоїстості можливо
проводити аналіз оптима-льного варіанта
на рентабельність (теор. 1 і 2), аналіз
на дефіцитність ресурсів (т. 1 і 2) та
знаходження межових значень величин
вихідних ресурсів
,
при яких не змінюється величини двоїстих
оцінок (т. 3). Крім того за допомогою т.
3 можливе обґрунтування доці-льності
вир-ва додаткової вихідної продукції.
8.Розв’язування двоїстої задачі.
По відомому оптимальному розв’язку ПЗ знаходиться оптимальний розв’язок ДЗ двома способами: 1. Розв’язування ПЗ задано у вигляді останньої симплексної таблиці, тоді згідно з теоремами має місце наступний взаємозв’язок
Згідно
т.1 знах. значення ціл. ф-ції ДЗ 2. Випадок,
коли відомі тільки величини Xj та F
оптимального варіанту ПЗ. У цьому
випадку використовується друга теорема
двоїстості: проводиться аналіз поведінки
кожного обме-ження ПЗ. Для цього величини
Xj підстав. у відповідні обмеження і
якщо дане обмеження перетворюється в
строге рівняння, то відпові-дна зміна
ДЗ
і навпаки.Тобто, зна-ходимо усі нульові
змінні ДЗ, а потім вони виключаються
за мат. моделі ДЗ і одерж. сис-тема
рівнянь відносно змінних Yi розв’яз. і
знах. опт. варіант ДЗ.Цільова ф-ція ДЗ
знаходиться за теор. 1.
10.Умови оптимальності в тз, її обґрунтування.
Згідно з теорією двоїстості відомо, що змінні двоїстої ТЗ зображуються множиною змінних Ui, які називають потенціалами пунктів пос-тачання, та множиною змінних Vj – потенціа-лами пунктів постачання. Кожна пара вели-чин Ui та Vj вказує на прив’язку точок / ij /, тобто кожна клітина таблиці перевезень зоб-ражується у вигляді потенціалів рядка та ко-лонки, на перетині яких знаходиться змінна Xij. Потенціали рядків Ui та колонок Vj знахо-дяться розв’язанням системи рівнянь потенці-алів, яку будують із сукупності базисних змін-них даного плану. За знайденими значення-ми Ui та Vj дістають побічні вартості С`ij(іноді їх називають псевдо вартостями або тарифа-ми).Величини С`ij характеризують конкрет-ний план розподілу ресурсів та відображають дійсні коефіцієнти вартості знайденого плану.
Для кожного припустимого плану знаходять Ui та Vj, а потім побічні вартості Ui + Vj = С`ij . Таким чином, для кожного плану розподілу ресурсів є множина коефіцієнтів С`ij та мно-жина заданих коефіцієнтів Сij, за допомогою яких можна проаналізувати конкретний план розподілу на оптимальність. Для цього вико-ристовують обмеження двоїстої ТЗ: Ui + Vj <=Сij або С`ij <=Сij
та другу теорему двоїстості
Xij(Ui + Vj - Сij)=0 або Xij(С`ij - Сij )=0
Згідно
з цими співвідношеннями опт. розв’я-зок
ТЗ досягають тоді, коли виконуються
такі умови: для базисних змінних Xij
0,
С`ij = Сij; для вільних змінних Xij =0 не
повинні порушуватись обмеження ДЗ С`ij
<= Сij. У загальному випадку умови
оптимальності мають вигляд
,
іноді умови оптимальності записують
у вигляді:
,
ці величини відповідають елементам індексного рядка симплекс-таблиці.