Облік витрат, доходів та фінансових результатів

1. Задачі обліку

2. Склад витрат ПХ

3. Порядок обліку витрат на виробництво продукції

Мета вивчення розділу: сформувати в студентів знання щодо сутності, оцінювання, класифікації, методології обліку собівартості реалізованої продукції, операційних витрат, витрат іншої звичайної діяльності, витрат від надзвичайної діяльності, витрат на сплату податку на прибуток.

Після вивчення розділу студенти повинні знати:

 характеристику об’єктів, що обліковуються на рахунках обліку витрат;

 порядок формування собівартості реалізованої продукції;

 номенклатуру статей загальновиробничих витрат;

 номенклатуру статей адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат операційної діяльності;

 склад витрат іншої звичайної діяльності, фінансових витрат, інших витрат;

 види надзвичайних витрат;

 кореспонденцію рахунків за операціями формування та списання витрат діяльності;

 порядок складання первинних документів з обліку формування та списання витрат підприємства і окремих його підрозділів.

Студенти повинні вміти:

 складати первинні документи, що підтверджують накопичення та списання вит рат;

 характеризувати об’єкти, що обліковуються на рахунках класу 9 «Витрати діяльності», на рахунках класу 8 «Витрати за елементами»;

 розраховувати суми загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, інших витрат відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати»;

 визначати суми надзвичайних витрат;

 відображати інформацію про витрати у фінансовій звітності.

Основні терміни

Адміністративні витрати — це витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва і управління ним у масштабі всього підприємства.

Витрати — зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати на збут — витрати, безпосередньо пов’язані зі збутом продукції (товарів, робіт, послуг).

Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.

Загальновиробничі витрати — це витрати, пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних виробництв (цехів) підприємств і управління ними.

Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років чи операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги чи вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їхнім виробництвом (виконанням) витрат.

Прямі витрати — витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат економічно доцільним шляхом.

Економічна сутність та класифікація витрат

Обґрунтований облік витрат дає змогу керувати діяльністю підприємства, досягати мінімізації витрат і максимізації прибутку. Надзвичайно важливим є впровадження на підприємстві таких методів обліку витрат, завдяки яким можна контролювати рух продукції, збереженість та раціональне використання матеріальних цінностей і майна.

У відповідності з п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу між власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами відповідного періоду одночасно

з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Такий підхід відповідає принципам Міжнародних стандартів фінансової звітності та принципу нарахування і відповідності доходів і витрат, що застосовується в національних стандартах обліку і звітності.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та для ціноутворення. Великого значення набуває науково обґрунтована класифікація витрат для забезпечення процесу управління ними.

Витрати класифікуються за такими ознаками:

1) за економічними елементами;

2) за статтями калькуляції;

3) за видами діяльності;

4) за календарним періодом;

5) за доцільністю;

6) за способом віднесення на собівартість;

7) за єдністю складу;

8) за відношенням до обсягів виробництва;

9) за відношенням до виробничого процесу.

За економічними елементами витрати класифікуються на:

— матеріальні витрати (сировина та основні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, енергія, запасні частини, тара й тарні матеріали, допоміжні матеріали тощо);

— витрати на оплату праці (заробітна плата за окладами і тарифами, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, премії інші витрати на оплату праці);

— відрахування на соціальні заходи (відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування);

— витрати на амортизацію (суми нарахованої амортизації необоротних активів);

— інші операційні витрати (витрати на відрядження, витрати на оплату послуг комерційних банків, послуг зв’язку, витрати на охорону праці тощо).

Принципи класифікації витрат за статтями калькуляції підприємства формують самостійно і самостійно визначають самі статті калькуляції залежно від галузевих особливостей, особливостей виробничого процесу тощо.

Витрати класифікуються:

за видами діяльності на:

— витрати звичайної діяльності (операційної, фінансової, іншої звичайної);

— витрати надзвичайної діяльності;

за календарним періодом на:

— поточні (пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду);

— одноразові (пов’язані з підготовкою виробництва).

за доцільністю на:

— продуктивні (доцільні для окремого виробництва, виправдані);

— непродуктивні (брак продукції, оплата понадурочних робіт, втрати від простоїв тощо);

за способом віднесення на собівартість на:

— прямі (витрати, які безпосередньо включаються до собівартості конкретного виду продукції на підставі первинних документів);

— непрямі (витрати, які потребують розподілу між видами продукції пропорційно вибраній базі, тому що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції економічно доцільним шляхом);

за єдністю складу на:

— одноелементні (економічно однорідні витрати, наприклад, паливо, енергія, матеріали, заробітна плата);

— комплексні (складаються з декількох економічних елементів, наприклад, загальновиробничі витрати);

за відношенням до обсягів виробництва на:

— умовно-постійні (змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва);

— умовно-змінні (не змінюються або майже не змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва);

за відношенням до виробничого процесу на:

— основні (безпосередньо пов’язані з виробничим процесом виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт);

— накладні ( витрати, що пов’язані з управлінням виробництвом).