2.1. Сутність системи державного регулювання соціально-економічної безпеки.

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки має високу чуттєвість до мінливого зовнішнього середовища, яке загострене світовою кризою. Тому нормативно-правове державне регулювання має особливе значення у системі соціально-економічних відносин.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ як термін виник у англійській термінології (англ. government deregulation of economic) і визначався як вплив держави на діяльність господарчих суб’єктів і ринкову кон’юнктуру з метою забезпечення нормальних умов для функціонування ринкового механізму, розв’язання соціальних і екологічних проблем.

На сьогодні найбільш повну характеристику державному регулюванню надає Бурменко Т. Д.: «державне регулювання економіки – це система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, яка здійснюється правомочними державними і суспільними організаціями з метою пристосування існуючої соціально-економічної системи к мінливим умовам» [3].

Ефективне державне регулювання соціально-економічної сфери народного господарства повинно здійснюватись на засадах системного підходу. Отже, система державного регулювання соціально-економічної безпеки складається з мети, завдань, принципів, функцій та методів (рис. 2.1).

Державне регулювання повинно здійснюватись з метою забезпечення сталого збалансованого соціально-економічного розвитку на всіх рівнях управління національною економікою.

Рис 2.1 Структура державного регулювання соціально-економічної безпеки

Виходячи з поставленої мети основними завданнями державного регулювання соціально-економічної безпеки [4-8] є:

• забезпеченість нормативно-правовими документами;

• забезпеченість збалансованості розвитку соціально-економічних відносин;

• стимулювання динамічного приросту соціально-економічних показників держави;

• моніторинг соціально-економічної безпеки та корегування політики її державного регулювання;

• забезпечення соціальних стандартів та гарантій.

Принципи державного регулювання соціально-економічної безпеки:

Принцип ціліорієнтованності визначається прагненням державного регулювання до досягнення поставлених цілей забезпечення соціально-економічної безпеки на всіх рівнях управління.

Принцип системності та комплексності передбачає комплексний підхід та систематизацію забезпечення соціально-економічної безпеки за допомогою всіх наявних інструментів та засобів.

Принцип стабільності забезпечується шляхом вирівнювання за допомогою методів державного регулювання дисбалансів розвитку соціально-економічної сфери економіки. Держава повинна підтримувати соціально-економічну безпеку та забезпечувати соціальні стандарти та гарантії.

Необхідність принципу динамічної адаптації обумовлена тим, що державне регулювання повинне базуватись на постійному аналізі показників соціально-економічної безпеки, створювати можливості корегування інструментів державного регулювання в залежності від внутрішніх та зовнішніх умов розвитку економіки.

Державне регулювання повинно здійснюватись на основі принципу законності, лише компетентними органами в рамках встановлених законом їх повноважень. Розвиток соціально-економічних відносин може бути заснований тільки на діючих нормативно-правових документах.

Принцип наукової обґрунтованості передбачає необхідність відповідності методів державного регулювання сучасним особливостям розвитку соціально-економічних відносин.

Принцип прозорості реалізується через відкритість інформації про методи державного регулювання для всіх суб’єктів соціально-економічних відносин. Нормативні акти повинні бути чіткими та зрозумілими для кожного користувача, виключати двоякість та протиріччя.

Принцип ефективності та сталого розвитку. Державне регулювання повинно здійснюватись на основі проведених досліджень обґрунтованості дій, та впевненості у тому, що розроблені методи регулювання є найефективнішими альтернативами з усіх можливостей досягнення поставлених цілей. Така ефективність повинна бути досягнена шляхом забезпечення соціально-економічного зростання безпеки на основі збалансованості використання всіх ресурсів. Державне регулювання, засноване на даному принципі сприятиме тривалому прогресивному розвитку соціально-економічних відносин та безпеки у перспективному періоді.

Принцип оптимальної децентралізації передбачає те, що державне втручання у розвиток соціально-економічних відносин та забезпечення їх безпеки, де це дійсно необхідно.

У загальній теорії менеджменту, процес управління реалізується через такі основні функції, як організація планування, облік і контроль, мотивація [9-12]. Функції регулювання соціально-економічної безпеки необхідно розширити і доповнити, а саме: планування, організація, регламентування та нормування, стимулювання, контроль і корегування.

Функції регулювання соціально-економічної безпеки:

Функція планування та прогнозування полягає у передбачення розвитку соціально-економічної безпеки у перспективному періоді, прогнозуванні можливих наслідків реалізації державних механізмів щодо її регулювання.

Функція організації – удосконалення організаційної складової забезпечення соціально-економічної безпеки на всіх її рівнях, а також забезпечення сталого розвитку соціально-економічних відносин в цілому.

Функція регламентування та нормування реалізується через визначення певних правил забезпечення соціально-економічної безпеки на основі діючих нормативних документів, формування відповідного правового простору. Держава повинна встановлювати та нормувати соціальні стандарти і гарантії для всіх суб’єктів господарювання.

Функція стимулювання передбачає встановлення таких механізмів регулювання соціально-економічних відносин та безпеки, за допомогою яких буде досягатись сталий розвиток соціально-економічної безпеки.

Функція контролю і корегування передбачає контроль державними органами дотримань всіх положень нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів, а також внесення певних змін до політики державного регулювання соціально-економічної безпеки.

Основними методами регулювання сфери послуг на загальнодержавному рівні регулювання є:

• нормативно-правове регулювання на основі забезпечення законодавчої бази – законів, постанов, державних класифікаторів, загальноприйнятих норм;

• адміністративне – на основі забезпечення організаційних основ дотримання прийнятих державних документів щодо регулювання соціально-економічних відносин та безпеки;

• соціально-економічне регулювання передбачає регулювання соціально-економічної безпеки за допомогою економічних інструментів через розробку і прийняття соціальних програм.