- •Ємцева л.М., Голобородько а.Ю., Корнілова о.В., Літвінов о.І. Соціально-економічна безпека
- •1.1. Мета і завдання курсу «Соціально-економічна безпека»
- •1.2 Виникнення первинних соціально-економічних знань
- •1.3. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення
- •2.1. Сутність системи державного регулювання соціально-економічної безпеки.
- •2.2. Нормативно-правове регулювання соціально-економічної безпеки
- •3.1 Забезпечення соціально-економічної безпеки регіону
- •3.2 Забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства
- •3.3. Методичні принципи аналізу рівня економічної безпеки підприємництва (на регіональному рівні)
- •4.1. Поняття грошово-кредитної безпеки
- •4.2. Індикатори стану валютної безпеки
- •4.3. Показники безпеки банківської системи
- •4.4. Бюджетна безпека
- •4.5. Податкова безпека
- •5.1. Продовольча безпека.
- •Оцінка стану|достатку| продовольчої безпеки населення визначається за:
- •5.2. Енергетична безпека
- •6.1. Оцінка соціально-економічної безпеки держави
- •6.2. Оцінка соціально-економічної безпеки регіону
- •6.3 Оцінка соціально-економічної безпеки підприємства
6.2. Оцінка соціально-економічної безпеки регіону
Проведення комплексної оцінки соціально-економічної безпеки неможливе без дослідження особливостей забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.
Головним національним інтересом країни в області економіки є підвищення добробуту народу. Цей індикатор повинен бути початковим для визначення порогового значення величини ВВП і ряду інших пов'язаних з ним показників.
Ключове значення в оцінці соціального положення народу належить трьом індикаторам:
частка населення з доходами нижчими за прожитковий мінімум,
співвідношення доходів 10% найбільш забезпеченого до 10% якнайменше забезпеченого населення,
співвідношення середньодушового доходу прожиткового мінімуму.
Світовий
досвід
говорить про те, що небезпека
соціальних конфліктів мінімальна,
якщо частка населення, що живе нижче
прожиткового мінімуму складає 7- 10%, і
розрив між доходами багатих і бідних
не перевищує 10 разів.
Однак, для всебічного аналізу соціально-економічної безпеки недостатньо тільки трьох показників.
|
З метою поглиблення та вивчення особливостей формування соціально-економічної безпеки регіону оцінку соціально-економічної безпеки проводити за двома групами показників: соціальній та економічній. |
Сутність даної методики оцінки соціально-економічної безпеки полягає у порівнянні показників соціального та економічного розвитку областей України, які розташовані на різних географічних територіях держави.
Перелік показників по кожній сформованій групі представлений у табл. 6. 2
Таблиця 6.2
Показники соціально-економічної безпеки регіону
Назва складової |
Показники |
Од. виміру |
1 |
2 |
3 |
1. Економічна безпека |
1. Рівень інфляції,% 2. Питома вага ВВП регіону у загальному ВВП держави 3. Вартість капітальних інвестицій 4. Рівень дефлятору ВВП 5. Рівень рентабельності вітчизняних підприємств 6. Індекс росту реальної середньої заробітної плати |
%
% млн. грн. % %
% |
2. Соціальна безпека |
1.Загальний коефіцієнт природного приросту населення 2. Загальний коефіцієнт шлюбності 3. Рівень безробіття у % до економічно активного населення 4. Індекс захворюваності населення 5. Забезпеченість населення закладами освіти
6. Рівень споживання основних видів продовольчих товарів на одну людину в рік: |
коеф. коеф.
% % на 1 тис. населення
кг |
Дана оцінка надає змогу не тільки проаналізувати рівень соціально-економічної безпеки регіону, але й провести порівняльний аналіз територій за даними ознаками.
|
Оцінка соціально-економічної безпеки регіону проводиться за наступними етапами: |
1 етап. На першому етапі проводиться відбір областей України за п’ятьма регіонами: північний, центральний, південний, західний та східний.
До північного регіону входять Житомирська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська та Київська області.
До центрального – Полтавська, Кіровоградська, Дніпропетровська та Запорозька області.
Південний регіон складають Одеська, Миколаївська, Херсонська області і Автономна Республіка Крим.
У Західному регіоні враховуються показники Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Черновицької, Львівської, Волинської та Закарпатської областей.
Східний регіон складається з Сумської, Харківської, Луганської та Донецької областей.
2 етап. На другому етапі проводиться розрахунок показників соціальної та економічної складових за два останні роки за обраними областями.
3 етап. На третьому етапі визначаються індекси розвитку для кожного показника за формулою:
(6.4)
де Іі — Індекс розвитку і- показника, і = ;
п — кількість показників;
РПфі — фактичний рівень і- показника;
РПпі — рівень значення і- показника у попереднього році
4 етап. На основі визначених індексів розвитку обраних показників розраховуються загальні індекси соціальної та економічної складової по кожному регіону. Загальні індекси розраховуються як середньо геометрична всіх показників:
(6.5)
де Iе(с) – індекс економічної (соціальної) складової;
п — кількість показників.
На даному етапі проводиться порівняльна оцінка окремо соціальної та економічної складової, оцінюються фактори, що вплинули на отриманий результат.
5 етап. Визначається рівень соціально-економічної безпеки кожного регіону. На даному етапі проводиться порівняльна оцінка рівня соціально-економічної безпеки по регіонах України. Аналізуються можливі причини низької соціально-економічної безпеки, розробляються рекомендації щодо її підвищення. Рівень соціально-економічної безпеки регіону визначається як середньоарифметична загальних індексів соціальної та економічної складових:
(6.6)
|
Проведення оцінки соціально-економічної безпеки за даними показниками дозволить: - всебічно оцінити рівень соціально-економічної безпеки регіону, - надасть змогу визначити порівняльну оцінку соціально-економічної безпеки регіону серед інших, - забезпечить виявлення проблем та «вузьких» місць соціально-економічній безпеці регіону. |
